ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 466/6070/25

1. Описова частина

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок збройної агресії російської федерації, під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини в районі населеного пункту Новомайорське Волноваського району Донецької області.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що її син ОСОБА_6 , під час виконання бойового завдання зник безвісти за особливих обставин, поблизу населеного пункту Новомайорське Донецької області.

Згідно з витягом з акта службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи у складі штурмової групи та проводячи разом зі стрілком - помічником гранатометника десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 матросом ОСОБА_7 штурм ворожої позиції поблизу населеного пункту Новомайорське Волноваського району Донецької області, став на присипану землею ворожу протипіхотну міну, внаслідок чого відбувся вибух, його тіло було без ознак життя, але у зв`язку з інтенсивними артилерійськими обстрілами тіло ОСОБА_6 не було змоги евакуювати, а тому він вважається таким, що пропав ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісти за обставин, що загрожували йому смертю.

Встановлення факту смерті заявниці необхідне для оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги та прийняття спадщини.

Радивилівський районний суд Рівненської області рішенням від 12 листопада 2025 року заяву задовольнив. Встановив факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті громадянина України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гаї-Лев`ятинські Радивилівського району Рівненської області, військовослужбовця, старшого стрільця-оператора десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Новомайорське Волноваського району Донецької області внаслідок збройної агресії російської федерації, під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що надані заявницею докази підтверджують факт смерті ОСОБА_6 , але вона позбавлена можливості зареєструвати смерть ОСОБА_6 у передбаченому законодавством порядку через відсутність медичних документів, які підтверджували б його смерть.

Рівненський апеляційний суд постановою від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишив без задоволення. Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У червні 2026 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2026 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Підставою касаційного оскарження зазначило те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 02 квітня 2025 року у справі № 753/11685/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 741/2034/23, від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про встановлення факту смерті ОСОБА_6 на підставі статті 317 ЦПК України, оскільки надані заявницею матеріали службового розслідування не можуть достовірно свідчити про смерть ОСОБА_6 у конкретний час і за конкретних обставин.

З урахуванням статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Ураховуючи конкретні обставини справи, вважає, що належним способом захисту права заявниці є не встановлення факту смерті її сина, а оголошення його померлим у порядку, визначеному статтею 46 ЦК України та з дотриманням передбачених цією статтею строків.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 червня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження доводів заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_1 надала такі докази:

витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 03 серпня 2023 року № 217 (по стройовій частині), яким підтверджується, що з 03 серпня 2023 року солдат ОСОБА_6 перебуває у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 (підпункт 6.15 пункту 6), з 03 серпня 2023 року вважається таким, що посаду старшого стрілка - оператора 3-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , ВОС 100868М/543, прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою, шпк «старший матрос»;

витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 18 серпня 2023 року № 232 (по стройовій частині), яким підтверджується, що з 18 серпня 2023 року матрос ОСОБА_6 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків з пункту постійної дислокації до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 08 вересня 2023 року № 253 (по стройовій частині), яким підтверджується, що ОСОБА_6 вважається таким, що зник безвісти за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативного ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

витяг від 13 вересня 2023 року № 182/9729 з Журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 (реєстраційний номер по ЖОЖ № 9/62т), яким підтверджується, що ОСОБА_6 поблизу Новомайорське Донецької обл., під час виконання бойового завдання згідно БР № 217/2048дск від ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти за особливих обставин;

витяг від 09 лютого 2024 року № 182/2031 з Журналу відданих та отриманих розпоряджень НОМЕР_2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , інв. № 1308/277, яким підтверджується, що ОСОБА_6 було залучено на позиціях переднього краю для продовження наступального бою відповідно до завдань, визначених розпорядчими документами (район н. п. Новомайорське) на виконання бойового розпорядження НОМЕР_5 ОБрМП від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 217/2048дск;

наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28 листопада 2023 року № 2362 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про перепризначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_8 , матроса ОСОБА_9 , матроса ОСОБА_6 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13 вересня 2023 року № 1686», яким підтверджується, що за фактом зникнення безвісти військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , в тому числі матроса ОСОБА_6 , перепризначено службове розслідування, призначене наказом від 13 вересня 2023 року № 1686, на заступника командира десантно-штурмової роти з морально-психологічного забезпечення батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_10 ;

витяг з акта службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , складеного заступником командира десантно-штурмової роти з морально-психологічного забезпечення батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_10 , яким підтверджується, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи у складі штурмової групи та проводячи разом зі стрілком - помічником гранатометника десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 матросом ОСОБА_7 штурм ворожої позиції поблизу населеного пункту Новомайорське Волноваського району Донецької області, став на присипану землею ворожу протипіхотну міну, внаслідок чого відбувся вибух, його тіло було без ознак життя, однак у зв`язку з інтенсивними артилерійськими обстрілами тіло ОСОБА_6 не було змоги евакуювати, тому він вважається таким, що пропав ІНФОРМАЦІЯ_1 безвісти за обставин, що загрожували йому смертю;

наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28 лютого 2024 року № 366 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовців десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_8 , матроса ОСОБА_9 , матроса ОСОБА_6 », яким підтверджується, що факт зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_6 , старшого стрілка - оператора 3-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , мав місце внаслідок збійної агресії російської федерації під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомайорське Волноваського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1;

сповіщення сім`ї від 11 вересня 2023 року № 40 вих. № А/5108 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_11 , яким підтверджується, що громадянці ОСОБА_2 сповіщено про зникнення безвісти її чоловіка ОСОБА_6 ;

довідку ВЧ НОМЕР_1 від 01 березня 2024 року № 41/2/1757 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, якою підтверджується, що матрос ОСОБА_6 в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Новомайорське Донецької області.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повною мірою.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.

Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України

У пункті 8 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305 - 309 ЦПК України)

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті її сина - ОСОБА_6 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та призначення одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суди попередніх інстанцій вважали, що надані заявницею докази підтверджують факт смерті ОСОБА_6 , але вона позбавлена можливості зареєструвати смерть ОСОБА_6 у передбаченому законодавством порядку через відсутність медичних документів, які підтверджували б його смерть.

Водночас суди не врахували, що надані заявницею докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про його смерть.

Ураховуючи викладене, виходячи зі змісту норм статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд вважає, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Таким чином, немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина - ОСОБА_6 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23) та від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24 (провадження № 61-2282св25).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність вірогідного припущення про смерть ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_6 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду