ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/2898/25

Описова частина

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хмельницька обласна прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,про відшкодування моральної шкоди.

2. На обґрунтування позову зазначав, що він тривалий час здійснював підприємницьку діяльність, для здійснення якої створив приватне підприємство «Енергокомплект», водночас обіймав керівні посади в інших підприємствах, а саме: приватному підприємстві «Дизайн Буд Сервіс Поділля» (далі - ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля»), приватному підприємстві «Постач Сервіс» (далі -ПП «Постач Сервіс»), товаристві з обмеженою відповідальністю «ПММ» (далі - ТОВ «ПММ»), а також здійснював діяльність як фізична особа-підприємець.

3. 29 січня 2010 року слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області Вуйцих О. В. було порушено кримінальну справу № 41/0238 за фактом незаконного заволодіння службовими особами ВАТ «Завод Пульсар», ПМП «ЮНАР» та ПП «Дизайн Буд Сервіс Поділля» чужим майном та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

4. Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження про обвинувачення позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень у суді та вичерпанням можливості їх отримати, запобіжний захід щодо позивача скасовано.

5. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, у розмірі 300 000,00 грн.

6. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийнятті постанови про відшкодування позивачу втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив унаслідок проведення досудового розслідування, та зобов`язано прокуратуру Хмельницької області, у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», прийняти зазначену постанову.

7. На виконання рішення суду 31 березня 2021 року прокуратура Хмельницької області прийняла постанову про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, якою визначила розмір відшкодування у сумі 0 грн.

8. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі № 686/19620/22 постанову прокуратури Хмельницької області від 31 березня 2021 року скасовано.

9. У зазначеній постанові апеляційний суд зобов`язав Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення позивача з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які позивач втратив унаслідок проведення досудового розслідування № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

10. Станом на 31 грудня 2023 року постанова Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі № 686/19620/22 не була виконана.

11. Внаслідок неприйняття прокуратурою Хмельницької області постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, позивач вважав, що йому було завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і немайнових втрат, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, а відтак, з урахуванням характеру правопорушення та глибини душевних страждань, визначив розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 15 000 000,00 грн.

12. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна на свою користь 15 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 щодо прийняття постанови про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, станом на 31 грудня 2023 року.

13. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні позову, міськрайонний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що внаслідок неприйняття Хмельницькою обласною прокуратурою постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, позивачу завдано моральної шкоди.

15. При цьому суди зауважили, що сам факт скасування постанови прокурора не свідчить про протиправність дій держави та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси останнього були поновлені рішеннями судів.

16. Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не довів наявності складу цивільного правопорушення, який є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 рокуу вказаній справі.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

19. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

20. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19, від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19, від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 26 січня 2022 року в справі № 953/6561/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21, від 07 вересня 2022 року в справі № 289/2110/21, від 17 січня 2024 року в справі № 686/14845/22, від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Також у якості підстави касаційного оскарження судових рішень заявник вказує недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. На переконання ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій, констатувавши відсутність у матеріалах справи доказів виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі

№ 686/19620/22, не зробили жодного правового висновку щодо порушення права позивача на судовий захист та компенсацію за його порушення.

23. Відтак ОСОБА_1 вважає, що доказом (обставиною, яка підлягає встановленню) у справі є постанова Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі № 686/19620/22, якою суд зобов`язав Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення позивача з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив унаслідок проведення досудового розслідування № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Будь-яких правових висновків щодо недопустимості цього доказу в судових рішеннях немає.

24. Вищезазначене, на переконання ОСОБА_1 , свідчить про порушення його права, тобто про наявність цивільно-правового правопорушення, внаслідок якого у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, а відтак спростовує висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

25. У січні 2026 року та у лютому 2026 року до Верховного Суду надійшли відзиви Хмельницької обласної прокуратури та Міністерства юстиції України, на касаційну скаргу, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

26. На переконання Міністерства юстиції України, воно не є органом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, діяльність прокуратури або суду, тобто органом, до якого можуть застосовуватися положення статті 1176 ЦК України, а відтак Міністерство юстиції України вважає, що не є належним відповідачем у цій справі.

27. На переконання Хмельницької обласної прокуратури, позивач, звертаючись до суду, не навів жодного доказу на підтвердження завданої йому моральної шкоди, оскільки не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається, а сам по собі факт скасування постанови прокурора не свідчить про протиправність дій відповідачів та завдання позивачу моральної шкоди, ураховуючи, що його права та інтереси були поновлені рішеннями судів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №822/1816/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийнятті постанови про відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування №32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, прийняття якої передбачене статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

29. Також вищезазначеною постановою зобов`язано прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування №32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, прийняття якої передбачене статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

30. На підставі вищевказаної постанови Хмельницький окружний адміністративний суд 31 жовтня 2017 року видав виконавчий лист №822/1816/17, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (виконавче провадження №56898637).

31. На виконання вищевказаної постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №822/1816/17

08 листопада 2017 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області Балюк В. О. винесено постанову про відмову у відшкодуванні ОСОБА_1 шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, оскільки досудове розслідування проводило Слідче управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

32. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Іванюти І. М. від 17 вересня 2018 року про закінчення внаслідок добровільного виконання виконавчого провадження №56898637 з примусового виконання виданого на підставі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року виконавчого листа №822/1816/17 від 31 жовтня 2017 року.

33. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня

2017 року в справі №822/1816/17 не виконана у повному обсязі, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

34. На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №822/1816/17 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області Балюк В. О. виніс постанову від 31 березня 2021 року про відшкодування заробітку та інших грошових доходів ОСОБА_1 , а також іншої шкоди, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014240000000028 від 16 травня 2014 року, в розмірі 0 грн.

35. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі №686/19620/22 вищевказану постанову прокуратури Хмельницької області скасовано та зобов`язано Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення позивача з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування №32014240000000028 від 16 травня 2014 року за ознаками правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

36. Відомості щодо виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі №686/19620/22 у матеріалах справи відсутні.

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

41. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

43. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

45. Предметом спору у справі, яка є предметом касаційного перегляду є відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої неналежним виконанням судового рішення у іншій справі.

46. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

47. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

48. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

49. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

50. Згідно зі змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

51. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

52. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

53. Вищевказані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

54. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

55. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

56. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

57. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

58. Вищезазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, а також у змісті постанови Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 454/2855/22.

59. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

60. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

61. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

62. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

63. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

64. Відтак, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

65. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

66. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

67. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

68. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

69. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

70. У постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

71. Відтак, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач, звертаючись до суду, пов`язував завдання йому моральної шкоди із неприйняттям прокуратурою Хмельницької області постанови про відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, тобто порушенням прокуратурою приписів Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

72. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та наявності причинного зв`язку між неприйняттям прокуратурою Хмельницької області постанови про відшкодуванні шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду і заявленою позивачем до відшкодування моральною шкодою.

73. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, звертаючись до суду, позивачем не доведено факт заподіяння йому шкоди, її розмір, а також причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) посадових осіб прокуратури та настанням шкоди, що відповідно до статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, а відтак неспроможними є посилання касаційної скарги на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

74. При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

75. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада

2020 року у справі № 686/1049/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

21 324,41 грн втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції та

28 000,00 грн витрат за надання правової допомоги, а всього - 49 324,41 грн.

76. Вищевказане судове рішення було залишене без змін постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року(провадження № 61-19113св20).

77. З огляду на це ОСОБА_1 фактично реалізував своє право на відшкодування втраченого заробітку та інших грошових доходів, передбачене пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

78. Більше того, оскільки наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявниці.

79. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

80. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

81. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

82. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

83. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 402, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду