ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 154/653/25

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування вимог вказує, що вона та ОСОБА_4 почали проживати разом, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з грудня 2015 року. Увесь час, з 2015 року вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 здійснював оплату комунальних послуг за вище вказаною адресою, спільно з нею проводив періодичні ремонти в квартирі, використовували належну йому земельну ділянку, після її продажу разом використали отримані від продажу кошти. ОСОБА_4 періодично лікувався в Нововолинській міській лікарні, де вона його відвідувала. На лікування позичали кошти, які спільно повертали. Вона також неодноразово, під час спільного проживання, проходила стаціонарне лікування. ОСОБА_5 відвідував її в лікарні та оплачував лікування.

У цьому помешканні до ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала також її бабуся ОСОБА_6 , яка померла у віці 97 років. ОСОБА_4 допомагав їй доглядати бабусю, брав участь у її похованні. Сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_7 також була присутня на похованні бабусі.

Вони разом відпочивали, часто разом відвідували помешкання ОСОБА_8 (у м. Нововолинську та у с. Осмиловичі), з якою проживає її батько ОСОБА_9 . Власне ОСОБА_8 i познайомила у той час її та ОСОБА_4 . Вона та ОСОБА_5 допомагали разом у веденні господарства ОСОБА_8 у с. Осмиловичі, де ОСОБА_8 успадкувала після смерті батьків городи та присадибний будинок.

ОСОБА_4 працював у ТзОВ «Нововолинський м`ясокомбінат» вантажником з правом керування автонавантажувачем, а вона працювала періодично, фактично була на утриманні ОСОБА_4 . Задля забезпечення задовільних побутових умов проживання ОСОБА_4 неодноразово, під час спільного проживання з нею, користувались послугами банківських установ, в яких отримували кредити, які спільно повертали. Майже у всіх кредитних договорах ОСОБА_4 зазначав своє місце проживання - АДРЕСА_1 , за її місцем реєстрації, хоча був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Шлюб не реєстрували, оскільки вважали, що у цьому не було потреби. ОСОБА_4 не був одружений, дітей не мав, батьки померли. Вона підтримувала дружні та теплі відносини з мамою ОСОБА_10 (до її смерті), яка проживала в АДРЕСА_2 . Вона з ОСОБА_10 на день - два, а деколи на довше їхали в с. Осмиловичі, оскільки його мати хворіла та потребувала допомоги у веденні домашнього господарства. Сестра ОСОБА_10 - ОСОБА_11 зареєстрована в АДРЕСА_2 , є особою працездатного віку, не є людиною з інвалідністю, має свою сім`ю, сина, ще одна сестра ОСОБА_12 також має свою сім`ю та проживає у м. Нововолинськ.

ОСОБА_4 частину свого заробітку перераховував на її рахунок.

3 листопада 2023 року вона працювала та проживала в Республіці Польща, куди вимушено поїхала працювати через неможливість в Україні заробити кошти для повернення кредитів, які запозичили разом з ОСОБА_10 . Вона в банківських установах має лише один відкритий рахунок, на який вона у 2024 році отримувала кошти, як безробітна під час перебування на обліку в Нововолинському міському центрі зайнятості населення. Коли їхала в Республіку Польща на заробітки, свою банківську картку віддала ОСОБА_10 , оскільки на рахунку була невелика сума коштів. Після мобілізації, ОСОБА_5 її банківську картку дав своїй сестрі ОСОБА_12 . Вона відправляла кошти сестрі ОСОБА_10 - ОСОБА_7 для погашення заборгованості за кредитами, які брав ОСОБА_5 , проживаючи з нею.

У січні 2024 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу по мобілізації. Згідно зі сповіщенням від 24 червня 2024 року № 72 старший солдат ОСОБА_4 навідник-оператор третього штурмового відділення першого штурмового взводу другої штурмової роти військової частини НОМЕР_2 зник безвісти 23 червня 2024 року під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з противником поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.

Весь період військової служби вона підтримувала зв`язок з ОСОБА_4 , доки він не обірвався через зникнення останнього. Вона щодня телефонувала йому, а він їй, та повідомляв про зміну свого місця дислокації, узгоджували можливе скерування командуванням ОСОБА_10 для лікування.

Усе вище наведене та додані до позову докази свідчать про те, що вона проживала із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу із 2015 року, та в період цих відносин вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом.

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як жінки та чоловіка, породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне їй для вжиття заходів щодо розшуку ОСОБА_4 , оскільки без підтвердження родинних стосунків вона позбавлена можливості подавати клопотання у кримінальному провадженні та отримувати відомості про хід розслідування; суттєво обмежена у здійсненні заходів щодо його пошуку; не має права отримувати документи від військової частини (у тому числі, але не виключно акт службового розслідування); позбавлена права на отримання виплат у зв`язку із зникненням безвісти ОСОБА_4 та вчинення необхідних процесуальних дій, як законного члена сім`ї.

На підставі викладеного просила суд становити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з грудня 2015 року на день зникнення безвісти - 23 червня 2024 року.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з відсутності беззаперечних доказів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_13 .

Зокрема, з наданих суду письмових доказів та суперечливих показів свідків, суд зазначив, що зробити однозначний висновок про характер спілкування між позивачкою та ОСОБА_4 неможливо.

Стороною відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнавались повністю, відповідачка наполягала на тому, що її брат з жовтня 2023 року припинив стосунки з позивачкою, що підтвердило ряд свідків, проживав разом з нею та жодного разу не згадував про те, що відновив спілкування з позивачкою.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем не долучено жодних документів щодо її сімейного стану та сімейного стану ОСОБА_4 , що у такій категорії справ має важливе доказове значення.

Позивачка визначила метою пред`явлення позову відсутність у неї процесуальних прав у пошуку ОСОБА_4 , однак жодних доказів на підтвердження того, що у позивачки виникають труднощі у пошуку ОСОБА_4 , суду не надала.

Крім того судами зазначено, що задоволення позову у спосіб, визначений позивачкою, також матиме значення й власне для ОСОБА_4 , який не втратив цивільної правоздатності у зв`язку зі статусом безвісно зниклої особи.

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, які просить скасувати повністю та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як підставу касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 24 січня 2024 року у справі № 757/31237/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, від 19 лютого 2025 року у справі № 298/1350/22, від 03 липня 2019 року у справі № 5548023/15-ц та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, вказує на порушення норм процесуального права, що виразилось у неналежній оцінці судами доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність належних та допустимих доказів ведення спільного господарства та наявності взаємних прав і обов`язків між позивачкою та ОСОБА_4 крім того, відповідачка - рідна сестра ОСОБА_4 , підтвердила факт проживання позивачки з ї братом однією сім`єю до жовтня 2023 року.

Вважає, що суди фактично відмовили їй у задоволенні позовних вимог з підстави звернення до неналежного відповідача, при цьому не зазначивши про це у судових рішеннях.

Крім того, зазначає, що має право встановити факт проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_4 у окремому провадженні, що підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 298/1350/22.

Уквітні 2026 року від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 лютого 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року (після усунення заявницею недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 154/653/25 з Іваничівського районного суду Волинської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія довідки про реєстрацію місця проживання виконавчого комітету Нововолинської міської ради ЦНАП.

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 травня 2025 року будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить відповідачу ОСОБА_2 .

На підтвердження заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та у заперечення таких вимог, сторонами було подано наступні докази:

- акт №1 від 10 грудня 2024 року ОСББ «Довіра» (її членів комісії), згідно з яким, зі слів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали без реєстрації цивільного шлюбу та вели спільне господарство з 2015 року;

- копію диплому Володимир-Волинського училища від 30 липня 1990 року № НОМЕР_8 серія Г, згідно з якою ОСОБА_4 закінчив училище за професією «Механізатор меліоративних робіт»;

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , категорії «С», НОМЕР_3 від 17.03.1990.

Картку № НОМЕР_4 працівника харчової та переробної промисловості, який підлягає попередньому медичному огляду, ОСОБА_4 визначений придатним для роботи за професією - вантажник;

- виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого 4210037 від 22.01.2021, згідно з якою ОСОБА_4 з 10.01.2021 по 22.01.2021 року перебував на лікуванні із діагнозом «Гострий правобічний орхоепідідіміт»;

ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Нововолинська ЦМЛ» з 14 травня 2018 року до 30 травня 2018 року, причина непрацездатності - виробничі травми, про свідчить листок непрацездатності серії АДМ №248821.

ОСОБА_4 має медичну карту осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я та особисту медичну книжку з його медичними оглядами, відповідно до займаної посади «вантажник» ТзОВ «Нововолинським м`ясокомбінат».

Згідно з медичною документацією ОСОБА_4 мав закритий перелом правої ключиці зі зміщенням та грошові кошти в сумі 7 064,22 грн були заплачені за набір металоконструкції для операції по ключиці. Після чого ОСОБА_4 у 2023 році проходив обстеження у КНГ «БОДРО».

Відповідно до копій договору оренди землі від 20.03.2012 року, акту прийому-передачі об`єкта оренди та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, орендодавець ОСОБА_4 надав в оренду ріллю 1,2929 га ТзОВ «П`ятидні», строк договору 10 років .

Відповідно до копії довідки про доходи ОСОБА_4 , його загальна сума доходу з липня 2023 року до грудня 2023 року склала, без урахування аліментів, 39 915,86 грн.

Відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорта споживчого кредиту ОСОБА_4 19 травня 2021 року отримав від АТ «ПУМБ» кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 24 місяці.

16 квітня 2021 року ОСОБА_4 підписав кредитний договір № Е07.22184.007894641 та отримав грошові кошти в розмірі 33 470,00 грн строком на 36 місяців.

ОСОБА_4 здійснював погашення заборгованості за кредитним договором № Е07.22184.007894641 від 16 квітня 2021 року, 20 грудня 2021 року, 17 серпня 2022 року, 21 травня 2021 року, 19 серпня 2021 року, 23 липня 2021 року, 18 червня 2021 року.

Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордера від 12 жовтня 2021 року № 720, від 12 жовтня 2021 року № 721, від 14 грудня 2021 року № 840 було сплачено ОСОБА_4 грошові кошти для погашення фінансового кредиту від 12 жовтня 2021 року № НВ16-00759. Також копіями чеків підтверджено, що ОСОБА_4 здійснював оплату заборгованості відповідно до договору № 026/01081/09/22 в сумах 10 000,00 грн та 1 894,00 грн.

16 вересня 2022 року між ОСОБА_4 та ТзОВ «Просто позика» укладено кредитний договір на суму 10 000,00 грн, строком на 180 днів, про що свідчить копія кредитного договору від 16 вересня 2022 року та паспорт споживчого кредиту. Також ОСОБА_4 застрахував своє життя на строк з 16 вересня 2022 року до 16 березня 2023 року, про що свідчить договір добровільного страхування життя.

Відповідно до квитанції від 22 березня 2024 року ОСОБА_4 здійснював погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 000,00 грн.

На банківську карту № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 , надходили грошові кошти в 2024 році від ОСОБА_4 в сумах 7 000,00 грн, 5 000,00 грн, 11 000,00 грн, 8 500,00 грн, 1 000,00 грн, 10 000,00 грн, 10 000,00 грн, 15 000,00 грн, 5 000,00 грн, 500,00 грн.

По банківській карті № НОМЕР_6 здійснювалися нарахування грошових коштів від ОСОБА_4 , а також видатки на побутові потреби, про що свідчить роздруківка банку.

Згідно з копією виписки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_16 , на її рахунок ОСОБА_4 надсилав грошові кошти в розмірах 12 050,00 грн (09 травня 2024 року), 5 000,00 грн (01 травня 2024 року) та 5000,00 грн (01 травня 2024 року).

З пояснень представника позивача та показів ОСОБА_8 встановлено, що вона - співмешканка батька позивачки ОСОБА_1 .

Також відповідачем ОСОБА_2 надано письмові докази, з яких вбачається, що вона поповнювала мобільний телефон № НОМЕР_7 , а також переказувала грошові кошти в розмірі 1 425,00 грн - 24 січня 2024 року, 25 березня 2024 року - 150,00 грн ОСОБА_4 , про що свідчать скріншоти з мобільного додатку А-Банк.

Відповідачкою ОСОБА_2 був сплачений земельний податок від імені ОСОБА_4 в розмірі 122,00 грн, про що свідчить копія платіжної інструкції від 26 серпня 2024 року, також земельний податок в розмірі 116,00 грн, про що свідчить копія квитанції АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з актом обстеження місця проживання сім`ї гр. ОСОБА_2 від 28 квітня 2025 року, остання зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На момент проведення обстеження, комісією встановлено, що ОСОБА_4 з жовтня 2023 року до січня 2024 року дійсно проживав за місцем своєї реєстрації, що підтверджують сусіди ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

У матеріалах справи наявні фото світлини, «скіншоти» переписки ОСОБА_21 з ОСОБА_2 на яких зафіксовані фотографії ОСОБА_4 з іншими особами, фотосвітлини ОСОБА_4 та позивачки за застіллям, а також скріншот стрічки переписки позивача та ОСОБА_4 датовані березнем - червнем 2024 року.

Зі скріншотів переписки представника позивачки із особою ОСОБА_22 вбачається про переписку з проханням допомогти в пошуку ОСОБА_4 , який зник безвісти 23 червня 2024 року. Відповідно до копій квитанції, ОСОБА_23 здійснював переказ грошових коштів в розмірі (264,50 zl) 2 280,39 грн та (414,50 zl) 3 648,67 грн на ім`я ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .

ОСОБА_23 , як встановлено судом, - це син ОСОБА_26 .

ОСОБА_4 отримав повістку на відправлення на 05 січня 2024 року на 11 год 00 хв, про що свідчить копія повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Квитанцією від 04 січня 2025 року, що надана відповідачкою ОСОБА_2 , підтверджується придбання останньою речей та засобів гігієни для ОСОБА_4 як стверджує відповідачка, перед відправленням ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 01 травня 2024 року за № 1592, солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 22 лютого 2024 року по теперішній час.

Відповідно до копії сповіщення сім`ї № 72 ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24 червня 2024 року, відповідачці ОСОБА_2 сповістили, що її брат ОСОБА_4 (старший солдат) зник безвісти 23 червня 2024 року під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з противником поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.

З копії Витягу з ЄДРДР за №12024030520000608 від 25 червня 2024 року вбачається про відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України, в якому зазначено, що ОСОБА_4 зник безвісти під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з противником поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області. Потерпілою вказано ОСОБА_2 .

Постановою слідчого СВ ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області І. Зраітеля, ОСОБА_2 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12024030520000608 від 25 червня 2024 року.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердила, що у 2015 році почала проживати разом з батьком позивачки. 22 травня 2017 року було свято на якому позивачка познайомилася із ОСОБА_4 , вони почали зустрічатися, а згодом ОСОБА_5 перебрався до позивачки, яка проживала з бабою, у м. Нововолинськ та вони почали разом жити. ОСОБА_5 та позивач завжди гарно спілкувалися, не сварилися. Коли позивач була без роботи, їм було важко фінансово, коли вони щось купляли і позичали гроші та вони гроші завжди віддавали. Дійсно було таке що ОСОБА_5 та позивач іноді випивали, набрали кредити, тому позивач і поїхала в Польщу. ОСОБА_5 не міг виїхати, оскільки була війна, а позивач переживала, що коли поїде в Польщу ОСОБА_5 почне вживати спиртне, так і було. Після від`їзду позивача, ОСОБА_5 прийшов до них та сказав, що не буде жити в квартирі, а буде жити дома. Після мобілізації ОСОБА_5 був в Англії , дзвонив та спілкувався з ними. Позивач та ОСОБА_5 мали кредити, тому коли ОСОБА_28 була в Польщі то висилала гроші на оплату кредиту, коли ОСОБА_5 був в ЗС України також висилав гроші для їх погашення. В травні 2024 року ОСОБА_5 вислав 12000,00 грн. для позивача. Згодом позивач подзвонила та попросила забрати банківську картку в ОСОБА_12 (сестра ОСОБА_10 ), остання сказала що купила долари, які віддасть ОСОБА_10 , однак код до картки сказала не правильний. Коли вона спілкувалася з ОСОБА_10 , то він говорив, що сестрам висилає гроші, один раз в тиждень з ним спілкувалася. ОСОБА_5 знав про куплений автомобіль, говорив, що права має, прийде з війни і буде їздити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 ствердив, що він з ОСОБА_4 познайомився у кінці 2016 року на початку 2017 року, відносини з ним мав дуже хороші, суперечок не було, він допомагав йому по господарству. Було таке, що ОСОБА_28 та ОСОБА_5 не платили за квартиру, іноді вони випивали. Стосунки ОСОБА_10 з ОСОБА_29 були хороші, вони купили холодильник, пральну машину, диван, старалися двоє. 05 жовтня 2023 року він дізнався, що ОСОБА_5 та ОСОБА_28 мали декілька кредитів, тому ОСОБА_28 поїхала у Польщу на роботу, щоб віддати ці кредити. Після того як ОСОБА_28 поїхала на роботу, до ОСОБА_10 не можна було тиждень додзвонитися. Коли він був на дачі (будинок в с. Осмиловичі) товариш ОСОБА_10 - ОСОБА_30 повідомив, що ОСОБА_5 на роботу не ходить, заглядає в чарку. Через декілька днів зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що він буде жити в селі, оскільки йому не вигідно платити за квартиру. Зазначив, що завжди на свята він, його цивільна дружина, ОСОБА_28 та ОСОБА_5 збиралися разом, ОСОБА_5 допомагав з ремонтом у квартирі, де він з ОСОБА_29 жив. Коли ОСОБА_28 перестала працювати, то була на утриманні в ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_28 була у лікарні, ОСОБА_5 ходив до неї кожен день. Син ОСОБА_31 працює в Польщі на м`ясокомбінаті, запропонував ОСОБА_32 роботу, однак ОСОБА_5 був проти. ОСОБА_28 та ОСОБА_5 брали кредити, один з них в розмірі 20 000,00 грн, його взяв ОСОБА_5 , а ОСОБА_28 була поручителем. Коли ОСОБА_28 почала в Польщі заробляти гроші, їх передавала йому для погашення заборгованості. З ОСОБА_10 він спілкувався часто, один раз в тиждень, однак ОСОБА_28 спілкувалася частіше. Коли ОСОБА_28 була в Польщі, то купила автомобіль ОСОБА_10 , щоб він їздив. Наголосив, що ОСОБА_5 переїхав у село жити, оскільки було дорого платити за комунальні послуги, він не хотів відпускати ОСОБА_33 на роботу до Польщі, а жодні замки він не змінював, ОСОБА_10 не заборонялося жити у квартирі. Підтвердив, що купляв диван, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_28 з часом кошти віддавали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , яка є неповнорідною сестрою ОСОБА_4 та відповідачки , ствердила, що не може сказати, що позивач та ОСОБА_4 проживали, як сім`я, дійсно вони проживали разом 5-6 років. Вони познайомилися у 2017 році, спочатку ОСОБА_4 заїжджав до позивача, пізніше почав залишатися у неї ночувати. Не знає чи є у них спільне майно чи вони робили спільно якийсь ремонт. Коли вони сварилися, ОСОБА_4 приходив ночувати до неї. Коли позивачка поїхала у Польщу, її батько змінив у квартирі замок, ніхто ОСОБА_4 про це не сповістив, останній зміг забрати свої речі з квартири лише через місяць. Коли ОСОБА_4 отримав повістку, його зібрала сестра. Коли його вигнали з квартири, він сказав, що не хоче мати ніяких відносин з позивачем. Під час служби, він дзвонив до неї та сестри ОСОБА_7 кожен день, інколи по два рази, вона з сестрою передавала йому передачі. Коли він був в Англії, ОСОБА_4 передав свої речі, там була картка позивача, на яку ОСОБА_4 відкладав свої гроші. ОСОБА_4 говорив їй, що остаточно припинив відносини з позивачкою, це був жовтень 2023 року, про плани з позивачкою ніколи нічого не говорив. Позивач і ОСОБА_4 проживали у квартирі позивача, сина позивача вона не бачила жодного разу, знає що син позивачки та ОСОБА_4 іноді билися, бо останній приходив в синяках. Підтвердила, що іноді позивач з ОСОБА_4 перебували разом на святах у селі Осмиловичі. Зазначила, що перебувала у квартирі позивача два рази, один раз на день народження ОСОБА_10 . Перед війною довідалась, що ОСОБА_5 разом з позивачкою взяли кредит, один з яких на будинок ОСББ, також ОСОБА_4 продав свою земельну ділянку, не знає куди ділися гроші за землю, кредити не були погашені. Підтвердила, що купляла іноземну валюту за кошти ОСОБА_10 , також підтвердила, що користувалася та розраховувалася тією банківською карткою, на яку ОСОБА_5 клав свої гроші, однак вертала гроші на картку. Коли ОСОБА_5 проживав з позивачкою, він проходив лікування в Нововолинській лікарні (перелом ключиці), ОСОБА_2 давала гроші на лікування, однак зі слів сестри, тільки половину грошових коштів вони віддали. Останній раз вона з ОСОБА_7 була в слідчого Нововолинського ГУНП у Волинській області у 2024 році. ОСОБА_4 висилав фотографії їй та сестрі, вони подумали, що брат можливо знайде собі жінку. Банківська картка позивачки була у ОСОБА_4 , звідки він її взяв не повідомила, знає, що позивачка поїхала у Польщу, оскільки не могла найти роботу в м. Нововолинську, а потрібно було віддати кредити. ОСОБА_4 був проти, щоб позивачка їхала на роботу за кордон. Коли ОСОБА_34 був мобілізований, жодного разу не говорив, що спілкується з позивачем. Підтвердила, що ОСОБА_4 переслав батькам позивачки грошові кошти 10 000,00 грн, останні сказали, що це для позивача. Банківську картку позивачки повернула її батьку, однак повідомила, що гроші не віддасть, вони будуть лежати для ОСОБА_10 . Підтвердила, що позивачка пересилала гроші на погашення кредиту. Охарактеризувала життя позивача з ОСОБА_10 , як просте проживання, «собутильники».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 ствердила, що знає ОСОБА_10 з дитинства, не може сказати, що він з позивачем жили як сім`я, вони обоє любили випити. Дійсно в с. Осмиловичі вони приходили до його мами та сестри. Останнім часом, перед мобілізацією, він жив у сестри в селі, його до медичного закладу возила сестра, коли нога була у гіпсі, на роботу їздив з села. Коли він пропав, то сестру повідомили працівники ТЦК та СП. Знає, що десь у жовтні 2023 року він перестав жити у місті, сказав, що поміняли замки у квартирі, коли ОСОБА_28 поїхала за кордон, все село це знало. Коли ОСОБА_4 переїхав жити у село, позивача вона не бачила, та й після його мобілізації її не бачила. Між ним та позивачем були сварки, коли він працював на городі, вона чула як по телефону він сварився. Знає, що його сестра ОСОБА_7 зверталася до державних органів, шукала ОСОБА_10 . Дійсно були випадки, коли позивач ночувала у селі, бо сестра ОСОБА_7 могла поїхати за кордон на 2 - 3 тижні, оскільки була жива її мати (потрібно було її доглядати). Мати ОСОБА_10 спочатку була задоволена, що він має когось, однак коли він з позивачем випивали вона не була задоволена. Коли ОСОБА_5 служив, сестри висилали йому посилки, він підтримував з ними зв`язок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 ствердила, що позивачка та ОСОБА_4 проживали разом менше п`яти років. Він ходив на роботу, а вона сиділа вдома, вживала алкоголь. ОСОБА_4 , перед мобілізацією жив в селі та ходив на роботу, його вигнали з квартири в ОСОБА_35 . Коли його мобілізували, сестра ОСОБА_7 його збирала, ОСОБА_31 не було, вона була в Польщі. Не знає чи вони припинили відносини, але не вважає їх сім`єю, спільних дітей у них не було. Мати ОСОБА_10 хотіла, щоб вони жили «по-людськи», не була задоволена, що вони пили горілку. Знає, що посилки йому відправляла сестра ОСОБА_7 , ОСОБА_5 з ними спілкувався, коли служив. Зазначила, що сестру ОСОБА_12 бачить раз на місяць у селі. ОСОБА_4 коли жив у селі казав, що має кредити, їх сплачує.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 ствердила, що позивач та ОСОБА_4 приїжджали у село Осмиловичі, позивач завжди була п`яна. За три місяці перед мобілізацією ОСОБА_4 жив у селі, ходив на роботу і з роботи, працював біля будинку сам. Він говорив, що позивач поїхала в Польщу, а його вигнали з квартири, де вони проживали. Зазначила, що з 2016 року вона почала бачити позивача з ОСОБА_4 в селі, вони не хотіли одружуватися. Збирала ОСОБА_4 на війну його сестра, посилки також передавала вона. Її чоловікові ОСОБА_4 говорив, що коли він буває на роботі, позивач випиває. В період їхнього життя бувало, що ОСОБА_5 жив у селі, коли вона його спитала, він сказав, що його вигнали, але через місяць знову жив з позивачем. ОСОБА_4 один раз промовився, що має кредити, також казав, що ОСОБА_28 поїхала до Польщі, а замки у квартирі поміняли, він не міг зайти до квартири. Після мобілізації ОСОБА_10 не знає про його стосунки з позивачем.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_36 ствердила, що з 2016 року ОСОБА_28 зустрічалася із її братом ОСОБА_37 , однак відносини припинилися, коли вони посварилися і ОСОБА_28 згодом почала зустрічатися із ОСОБА_10 . Осінню, коли ОСОБА_28 поїхала в Польщу, квартиру, де вони проживали закрили, ОСОБА_5 не міг туди попасти. Думає, що тоді відносини між ними припинилися. Коли ОСОБА_10 мобілізували, збирала його на війну сестра ОСОБА_7 . ОСОБА_5 і ОСОБА_28 часто сварилися, мали кредити. ОСОБА_28 деколи ночувала у неї з братом в той час, як зустрічалася із ОСОБА_10 , знає, що ОСОБА_28 хотіла повернутися до ОСОБА_38 . Її брат, ОСОБА_30 , їздив до ОСОБА_31 в місто Нововолинськ. Коли її брат зустрічався з ОСОБА_29 , разом з ОСОБА_29 в квартирі жили її син та баба. Сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_10 прийшло сестрі, як близькому родичу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_39 ствердила, що ОСОБА_28 та ОСОБА_5 жили в місті, вони приходили в с. Осмиловичі. У жовтні ОСОБА_5 почав частіше бути в селі, коли ОСОБА_10 підвозили до міста, пояснював, що ОСОБА_28 поїхала в Польщу, його виставили і поміняли замки в квартирі. Коли він почав жити в місті з ОСОБА_29 його зовнішній вигляд змінився в гіршу сторону. ОСОБА_5 жив у с. Осмиловичі з жовтня 2023 року, а його мобілізували в січні 2024. З жовтня 2023 року він був постійно сам, ОСОБА_33 не бачила. Свідок навчалася, однак кожні вихідні була вдома. До цього, ОСОБА_28 та ОСОБА_5 приходили в село раз в тиждень. Від ОСОБА_10 дізналася, що є проблеми з грошима і ОСОБА_28 поїхала в Польщу, також ОСОБА_5 їй говорив, що його попросили піти з квартири та забрати речі. Коли ОСОБА_10 мобілізували він дзвонив до її матері, спілкувався та говорив за «бінокля» для служби. Знає, що сестри відправляли ОСОБА_10 посилку, коли він служив, а коли прийшло сповіщення із військомату то там було ім`я його сестри ОСОБА_7 .

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Звертаючись до суду, позивачка вказувала, що встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу дасть їй підстави для вжиття заходів щодо розшуку ОСОБА_4 а також звернення з метою реалізації свого права на відповідні пільги та виплати.

Частина шоста статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що позивачка не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_4 у період з грудня 2015 року до 23 червня 2024 року, ведення спільного бюджету, господарства та побуту та не довела, що між нею та ОСОБА_4 були відносини, притаманні подружжю.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Враховуючи те, що як і ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , претендують на виплату грошового забезпечення і запереченням встановлення такого факту проживання остання відповідно проти отримання позивачкою такого грошового забезпечення, слід дійти висновку, що у сторін наявний спір про право.

Крім того, посилаючись на частину першу статті 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди повинні були відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного складу сторін Верховним Судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

При цьому слід враховувати, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та мати на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.

Оскільки, як правильно встановлено судами, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір про право на виплату грошового забезпечення, як рідним особам зниклого безвісти ОСОБА_4 , відсутні підстави для висновку, що суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного складу сторін.

Інші доводи касаційної скарги є незгодою з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками апеляційного суду. За встановлених у цій справі обставин суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого апеляційним судом рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивача.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, судом касаційної інстанції не встановлено.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду