ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 932/8278/24

1. У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом у якому просила:

- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у спілкуванні та вихованні онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визначити спосіб її участі у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_3 , встановивши наступний графік побачень з онукою: кожна неділя з 12:00 до

15:00 години щомісяця без присутності матері, на час до припинення або скасування воєнного стану в Україні та/або перебування дитини за межами України кожну неділю з 15:00 години щомісяця протягом 30 хвилин за допомогою телефонного зв`язку, через мережу інтернет, зокрема відеозв`язку за допомогою: Skype, Viber.

2. В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є бабою ОСОБА_3 . Після розлучення її сина ОСОБА_4 з відповідачем дитина залишилась проживати з матір`ю.

3. Станом на дату подання позову сторони не дійшли згоди щодо участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини.

4. Відповідач чинить позивачу перешкоди в побаченнях з онукою, навіть за допомогою відеозв`язку. На думку позивача, відповідач фактично ставить право позивача на участь у вихованні та спілкуванні з онукою у залежність від своєї волі та настрою, що, безумовно, є порушенням її прав та не відповідає інтересам дитини.

5. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 28 лютого

2025 року позовні вимоги задовольнив.

6. Зобов`язав ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7. Визначив ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні та вихованні онуки

ОСОБА_3 та встановив наступний графік побачень з онукою: кожна неділя з 12:00 до 15:00 години щомісяця без присутності матері; на час до припинення або скасування воєнного стану в Україні та/або перебування дитини за межами України, кожну неділю з 15:00 години щомісяця протягом 30 хвилин за допомогою телефонного зв`язку, через мережу інтернет, зокрема відеозв`язку за допомогою: Skype, Viber.

8. Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року залишив без змін.

9. Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні баби з онукою, інтереси дитини, її вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, поведінку та емоційний стан позивача, та з урахуванням введення у країні воєнного стану та перебування відповідача разом із дитиною за кордоном, дійшов висновку про задоволення позову та встановлення способу і порядку участі баби у вихованні онуки відповідно до статей 159, 257 СК України.

10. Місцевий суд також зауважив, що не встановлено жодних умов, які б могли усунути позивача від спілкування з онукою, вона прагне до спілкування, підтримання родинних зв`язків, що відповідає інтересам дитини.

11. Додатково апеляційний суд також зазначав, що він частково погоджується із висновком, наданим органом опіки та піклування та вважає, що суд першої інстанції з урахуванням того, що відповідач разом із дитиною перебувають за кордоном, сама баба також перебуває за кордоном, більш доцільно визначив спосіб спілкування з дитиною на час воєнного стану за допомогою телефонного зв`язку через мережу інтернет, що буде відповідати інтересам дитини. Представник позивача зазначив в суді апеляційної інстанції, що витрати, пов`язані зі спілкуванням позивача з онукою вона не заперечує нести сама.

12. У поданій у листопаді 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ворон А. І. просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, визначити ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_3 , встановивши такий графік побачень з онукою: кожна неділя з 12:00 до 15:00 години щомісяця у присутності матері. Перші зустрічі проводити у присутності та за участі психолога. У іншій частині позовних вимог відмовити.

13. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

14. Представник заявника зазначає, що суди не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20, від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22, від 24 січня 2024 року у справі

№ 686/13984/22, від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, від 06 травня

2020 року у справі № 462/7279/18, від 22 жовтня 2025 року у справі № 495/2132/24.

15. Зауважує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, зокрема, не погоджуючись із висновком органу опіки та піклування щодо обов`язкової присутності матері ОСОБА_1 під час побачень позивача із онукою, суд апеляційної інстанції не навів жодного обґрунтування, чому апеляційний суд його не приймає у цій частині та у чому він суперечить інтересам самої дитини.

16. Також суди не врахували тієї обставини, що позивач життям своєї онуки не цікавилась, фактично є для неї чужою людиною, а відсутність доказів існування у позивача перешкод у спілкуванні із онукою виключає задоволення позову в частині зобов`язання відповідача не чинити таких перешкод, а тому заявник просить переглянути та скасувати судові рішення у цій частині.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

17. Верховний Суд ухвалою від 08 грудня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

18. Справа № 932/8278/24 надійшла до Верховного Суду 02 січня 2026 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

19. Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке було видане 09 квітня 2019 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

20. ОСОБА_5 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 25 лютого 1984 року серія НОМЕР_2 .

21. Позивач є бабою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22. Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був розірваний 29 вересня 2022 року рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

23. ОСОБА_3 з дитиною перебувають за кордоном, позивач також перебуває за кордоном у іншій державі.

24. Орган опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради висновком від 08 вересня 2025 року встановив бабі - ОСОБА_2 години для спілкування та участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної неділі з 12:00 до 15:00 години у присутності матері дитини ОСОБА_1 .

25. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

31. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

32. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

33. Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

34. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

35. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

36. У частині першій статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

37. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

38. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

39. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

40. СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

41. Частиною другою статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

42. Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

43. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

44. Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

45. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

46. Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

47. Згідно із частиною першою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

48. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

49. Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

50. Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

51. Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини

52. У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

53. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

54. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

55. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

56. Положення статті 8 Конвенції поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

57. Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня

2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).

58. При цьому у цій постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, у тому числі, й те, що для врахування балансу інтересів у цій справі суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями ЄСПЛ дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.

59. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20 (провадження № 61-20367св21).

60. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

61. Положеннями статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

62. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

63. У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується прав баби на спілкування зі своєю онукою та її виховання, а також встановлення способу участі у спілкуванні з нею.

64. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

65. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

66. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

67. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

68. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні баби з онукою, врахувавши інтереси дитини, її вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, поведінку та емоційний стан позивача, та з урахуванням введенням в країні воєнного стану та перебуванням відповідачки разом із дитиною за кордоном, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та встановлення способу і порядку участі бабусі у вихованні онуки відповідно до статей 159, 257 СК України.

69. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, взявши до уваги встановлені судами обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення способів участі ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побаченні з онукою ОСОБА_3 , при цьому судові рішення мотивовані необхідністю забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

70. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 (баба) має право спілкуватися зі своєю онукою на підставі положень статті 257 СК України.

71. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, застосувавши положення Конвенції про права дитини та СК України, й ухвалили обґрунтовані судові рішення по суті вирішення спору, які відповідають принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

72. Суди встановили та надали оцінку тій обставині, що висновком органу опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 08 вересня 2025 року встановлені бабі дитини ОСОБА_2 години для спілкування та участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної неділі з 12.00 до 15.00 години у присутності матері дитини ОСОБА_1 .

73. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

74. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі

№ 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

75. Зі змісту оскарженої постанови відомо, що апеляційний суд здійснив оцінку усіх зібраних у справі доказів у їх сукупності та висновку органу опіки та піклування зокрема і зазначав, що він частково з ним погоджується та вважає, що суд першої інстанції з урахуванням того, що відповідач разом із дитиною перебувають за кордоном, сама баба також перебуває за кордоном, більш доцільно визначив спосіб спілкування з дитиною на час воєнного стану за допомогою телефонного зв`язку за допомогою мережі інтернет, що буде відповідати інтересам дитини. Крім того представник позивача зазначив у суді апеляційної інстанції, що витрати, пов`язані зі спілкуванням її з онукою вона не заперечує нести сама.

76. Таким чином колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, зокрема не надали оцінку висновку органу опіки та піклування.

77. Верховний Суд також зазначає, що арґументи касаційної скарги, які зводяться до того, що сторона позивача не довела факту створення відповідачем їй перешкод у спілкуванні з онукою та суди не врахували тієї обставини, що позивач життям своєї онуки не цікавилась, фактично є для неї чужою людиною, а відсутність доказів існування у позивача перешкод у спілкуванні із онукою виключає задоволення позову в частині зобов`язання відповідача не чинити таких перешкод не заслуговують на увагу, адже як правильно вказував апеляційний суд, такі доводи не можуть бути підставою для відмови у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби у вихованні дитини, місця і часу їх спілкування.

78. Крім того у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 зазначено, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.

79. Довід касаційної про те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20, від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22, від 24 січня 2024 року у справі

№ 686/13984/22, від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23, від 06 травня

2020 року у справі № 462/7279/18, від 22 жовтня 2025 року у справі № 495/2132/24 колегія суддів відхиляє, оскільки висновки судів, зроблені за фактичних обставин цієї справи, висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених представником заявника постановах не суперечать.

80. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

83. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

84. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду