ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 686/37184/25

1. Описова частина

У грудні 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) звернулося до суду із заявою, заінтересовані особи: особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці - ОСОБА_1 , банк, що обслуговує юридичну особу щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю.

Заява мотивована тим, що фізична особа - підприємець . (далі - ФОП) ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до 31 березня 2024 перебував на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 2 групи, а з 01 квітня 2024 року - на загальній системі оподаткування. Задекларований обсяг доходу відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку ФОП за 2023 рік становить 3 370 217,21 грн. Відповідно у останнього виник обов`язок реєстрації платником ПДВ з дати перевищення 1 000 000 грн та з моменту переходу на загальну систему оподаткування.

13 травня 2024 на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено лист щодо надання відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) інформації та копій документів за період діяльності з 01 січня 2023 року до 28 травня 2024 року. Вказаний лист був отриманий адресатом 21 травня 2024 року. Проте реєстраційну заяву платника ПДВ форми 1-ПДВ ФОП ОСОБА_1 не подав та не надав пояснень щодо задекларованого обсягу доходу, а 28 травня 2024 року прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності.

З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до наказу від 11 березня 2025 року № 1156-П та направлень на перевірку від 08 квітня 2025 року № 2375, № 2377 працівники ГУ ДПС у Хмельницькій області 10 квітня 2025 року здійснили виїзд за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 під час якого було встановлено, що за вказаною адресою останній відсутній. За вказаною адресою перебувала ОСОБА_2 , яка повідомила, що її чоловік - ОСОБА_1 тривалий час перебуває за межами України.

З метою якісного проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визначення правильності нарахування, сплати податків і зборів за період перевірки виникла необхідність у розкритті банківської таємниці щодо наявних рахунків платника податків - ФОП ОСОБА_1 згідно з інформаційними даними АС «Податковий блок» ДПС України. Установлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував банківські рахунки, які були відкриті у Хмельницькій філії АТ КБ «ПриватБанк» у м. Хмельницькому.

Для недопущення ухилення від сплати податків та зважаючи на необхідність проведення документальної позапланової перевірки, під час якої необхідно встановити своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання валютного законодавства та достовірно і повно з`ясувати наявність або відсутність порушень податкового законодавства, ураховуючи те, що для проведення вказаної перевірки необхідна інформація про обіг та обсяг коштів на рахунках ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду із вказаною заявою.

Ураховуючи наведене, ГУ ДПС у Хмельницькій області просило суд: зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк», в особі Хмельницької філії АТ КБ «ПриватБанк», надати інформацію про обсяг та обіг коштів із відображенням дат та часу платежів, платників, суми та призначення платежу по розрахункових рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року до 28 травня 2024 року на рахунках № НОМЕР_1 (російський рубль), № НОМЕР_2 (долар США), № НОМЕР_3 (українська гривня).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, у задоволенні заяви ГУ ДПС у Хмельницькій області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не надало належних і допустимих доказів неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законом, а також не довело існування обставин, за яких проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків - ФОП ОСОБА_1 є неможливою або є інша об`єктивна потреба у розкритті інформації.

Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, у межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів, пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду.

У касаційній скарзі ГУ ДПС у Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2026 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю задовольнити.

Крім того, у касаційній скарзі ГУ ДПС у Хмельницькій області просить розглядати справу в судовому засіданні в режимі відеоконференції з повідомленням учасників справи за участі представника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У квітні 2026 року касаційна скарга ГУ ДПС у Хмельницькій області надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції; роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ГУ ДПС у Хмельницькій області мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, не відповіли на всі аргументи заяви та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю.

Посилається на те, що ураховуючи неотримання контролюючим органом від платника податків - ФОП ОСОБА_1 запитуваної у порядку статті 73 ПК України інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження, виникла об`єктивна потреба в розкритті банківської таємниці про обіг та обсяг коштів на банківських рахунках платника податків - ФОП ОСОБА_1 . Вказане, на думку заявника, є підставою для розкриття судом за заявою податкового органу банківської таємниці, узгоджується з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб».

Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 2 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункти 20.1.5, 20.1.4. статті 20, пункти 73.3, 73.4 статті 73 ПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2024 року ГУ ДПС у Хмельницькій області направило на адресу реєстрації ОСОБА_1 лист від 13 травня 2024 року за вих. № 6936/6/22-01-24-09 про надання інформації та копій документів щодо підтвердження/спростування наявності підстав для обов`язкової реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 розділу V ПК України (а. с. 79-81).

Вказаний лист був отриманий ОСОБА_1 21 травня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0600920531285 (а. с. 76).

28 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Наказом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 11 березня 2025 року № 1156-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» вирішено з 10 квітня 2025 року провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - ФОП ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01 січня 2018 року до 28 травня 2024 року та з питань правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2011 року до 28 травня 2024 року (а. с. 46).

08 квітня 2025 року на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 11 березня 2025 року № 1156-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» головним державним інспекторам відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Хмельницькій області Сураєву О. та Боднар О. надано направлення на перевірку за № 2375 та № 2377 (а. с. 44; 45).

За результатами виходу на перевірку ГУ ДПС у Хмельницькій області склало акт про неможливість проведення перевірки у зв`язку із відсутністю за місцезнаходженням платника податків від 11 квітня 2025 року № 306/22-01-24-07/ НОМЕР_4 (а. с. 40).

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ГУ ДПС у Хмельницькій області задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У статті 348 ЦПК України зазначено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі, кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпунктах 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України вказано, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження (пункт 73.3 статті 73 ПК України).

Згідно зі статтею 348 ЦПК України в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

У підпунктах 78.1.7, 78.4 статті 78 ПК України вказано, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абзацом 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

У справі, яка Верховним Судом переглядається, встановлено, що податковий орган ініціював проведення перевірки у зв`язку із прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , а тому мав обов`язок надіслати останньому копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 (провадження № 61-6822св19), від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-6483св20), від 05 грудня 2023 року № 757/26574/23-ц (провадження № 61-6822св19), від 09 липня 2025 року у справі № 752/14189/24 (провадження № 61-3867св25), 27 квітня 2026 року у справі № 758/15252/24 (провадження № 61-4327св25).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення ФОП ОСОБА_1 копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та копії направлення на перевірку засобами електронного зв`язку в електронній формі або засобами поштового зв`язку за податковою адресою рекомендованим листом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, так як податковим органом не підтверджено вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення вказаній фізичній особі - підприємцю повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.

Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки зазначений судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці та, на переконання колегії суддів, є справедливим з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.

Зокрема у постанові від 25 серпня 2025 року у справі № 757/26574/23-ц (провадження № 61-409св25) Верховний Суд вказав, що «Виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України)».

Тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування підпункту 20.1.4 та підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20, підпункту 73.3, 73.4 статті 73 ПК України, зокрема, в контексті визначення об`єктивної потреби розкритті банківської таємниці, яка може бути не пов`язана із проведенням перевірки податковим органом на увагу не заслуговують.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи, доказів та не відповіли на всі її аргументи, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суд першої інстанції та апеляційний суд встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильних по суті, законних та обґрунтованих судових рішень.

Іншінаведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Щодо клопотання ГУ ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції з повідомленням учасників справи за участі представника

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання ГУ ДПС у Хмельницькій області не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд. Рішення про виклик сторін для надання пояснень судом не приймалося.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду