ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 495/5166/23

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила усунути перешкоди їй, як власнику, у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 5110300000:02:019:0203, 5110300000:02:019:0204, 3222484001:01:019:0173 шляхом знесення тимчасових споруд - щитових будинків, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Позов мотивувала тим, що вона як власник земельної ділянки бажає використовувати її за власним бажанням, однак розміщена некапітальна споруда позбавляє її можливості використання цієї земельної ділянки, що порушує її право як титульного володільця.

3. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 23 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

4. Одеський апеляційний суд постановою від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2024 року без змін.

5. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення тимчасових споруд не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

6. Суди встановили та зазначили, що Одеський апеляційний суд постановою від 05 жовтня 2021 року, яку постановою від 10 травня 2022 року залишив без змін Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 495/2183/16-ц, витребував майно, яке розміщене на земельній ділянці загальною площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) від ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (далі - ПрАТ «Шахта «Надія»), а тому підстави для задоволення позову відсутні.

7. У поданій у квітні 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Галинський В. С. просив постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

8. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

9. Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив обставини того, що після того, як договори оренди земельних ділянок з відповідачами були розірвані, вони лише через два роки були передані у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу на платній основі.

10. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули права власності на вказані земельні ділянки на законних підставах та на підставі договорів купівлі-продажу, а потім договору дарування, відтак, мають право вимагати усунути перешкоди у користуванні своїми земельними ділянками.

11. Верховний Суд постановою від 10 травня 2022 року у справі № 495/2183/16-ц та Одеський апеляційний суд постановою від 05 жовтня 2021 у справі

№ 495/2183/16-ц не задовольнили позовні вимоги ПрАТ «Шахта «Надія» щодо питання визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відтак ОСОБА_1 є правомірною власницею земельних ділянок, а тому має повне право вимагати усунути перешкоди у користуванні своїми земельними ділянками.

12. Касаційна скарга містить арґумент про те, що суд апеляційної інстанції не зазначив в чому саме полягає неналежність обраного позивачем способу захисту. Вважає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, чим фактично позбавив її права на судовий захист,

13. Апеляційний суд не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 713/742/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 04 липня

2018 року у справі № 653/1096/16-ц.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У поданому у червні 2026 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Міністерства енергетики України Скороход В. С. у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, покликалась на необґрунтованість її доводів, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду залишити без змін.

15. Зауважує, що суди правильно звернули увагу, що позивачем у справі

№ 495/2183/16-ц є ПрАТ «Шахта «Надія», права якого були захищені судом шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , а тому саме ПрАТ «Шахта «Надія» є власником нерухомого майна, отже доводи її касаційної скарги не заслуговують на увагу, а суди, відповідно, правильно вважали, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

16. Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

17. Справа № 495/5166/23 надійшла до Верховного Суду 17 червня 2025 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

18. Затоківська селищна рада VI скликання рішенням від 03 грудня 2014 року

№ 2671 «Про припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Затоківською селищною радою та ПАТ «Шахта «Надія» припинила дію договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою:

АДРЕСА_1 , який був укладений між Затоківською селищною радою та ПАТ «Шахта «Надія».

19. У березні 2016 року представник ПрАТ «Шахта «Надія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Первинна профспілкова організація ПрАТ «Шахта Надія», Міністерство енергетики України (правонаступник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України), Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровська місцева прокуратура, Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Львівській області, в якому, відповідно останньої редакції просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , серія та номер: 417, посвідчений 11 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я. та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , серія та номер: 416, посвідчений 11 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я. та скасувати його державну реєстрацію;

- витребувати об`єкти нерухомого майна - комплекс будівель та споруд, об`єкти житлової нерухомості, згідно переліку, у складі: адміністративний корпус (літера А) площею 186,0 кв. м; їдальня (літера «Л») площею 281,6 кв. м; туалети-душові (літера «Б») площею 21,3 кв. м; побутова будівля (літера «В») площею 30,4 кв. м; будівля дозвілля (літера «О») площею 41,8 кв. м; господарсько-побутова будівля (літера «И») площею 45,6 кв. м; будинок відпочинку (літера «Г») площею 25,8 кв. м; будинок відпочинку (літера «Д») площею 30,0 кв. м; будинок відпочинку (літера «Є») площею 34,0 кв. м; будинок відпочинку (літера «Ж») площею 25,9 кв. м; будинок відпочинку (літера «З») площею 49,7 кв. м; будинок відпочинку (літера «І») площею 50,1 кв. м; будинок відпочинку (літера «Ї») площею 25,3 кв. м; будинок відпочинку (літера «Й») площею 32,9 кв. м; будинок відпочинку (літера «К») площею 87,8 кв. м; будинок відпочинку (літера «Х») загальною площею 78,7 кв. м, житлова площа 67,4 кв. м, з балконом літ. «х» та літ «х1», які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 з користування та володіння в останнього набувача;

- відновити порушене право ПрАТ «Шахта «Надія» на користування земельною ділянкою на правах оренди, площею 0,3228 га, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» відокремленого підрозділу ПрАТ «Шахта «Надія» відповідно до умов договору від 29 березня 2002 року, дія якого на підставі рішення Затоківської селищної ради від 30 вересня 2011 року № 522 була продовжена на 15 років, тобто до 2028 року, про що між сторонами був укладений відповідний договір про зміни до основного договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2013 року;

- витребувати із чужого незаконного володіння у останнього набувача - товарно-матеріальні цінності згідно переліку, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 і які обліковуються на балансі ПрАТ «Шахта «Надія», згідно опису;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ПрАТ «Шахта «Надія» перешкоди в користуванні та розпорядженні рухомим та нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом допущення працівників позивача до роботи на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

20. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 26 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

21. Одеський апеляційний суд постановою від 05 жовтня 2021 року у справі

№ 495/2183/16-ц, яку постановою від 10 травня 2022 року залишив без змін Верховний Суд, встановив наступне: ПрАТ «Шахта «Надія» є правонаступником майна державного підприємства шахта № 9 «Великомостівська», яке було перетворене у державне відкрите акціонерне товариство «Шахта № 9 «Великомостівська» відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210 та наказу Міністерства вугільної промисловості України «Про створення ДВАТ шляхом перетворення державних підприємств ВО «Укрзахідвугілля» від 24 червня 1997 року № 269.

22. ПрАТ «Шахта «Надія» є новим найменуванням ПАТ «Шахта «Надія», тип якого змінений на підставі наказу Міністерства енергетики та довкілля України (п. 2 Статуту ПрАТ «Шахта «Надія», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 23 грудня 2019 року № 535); відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 14 травня 2013 року № 241 «Про затвердження Статуту Публічного акціонерного товариства «Шахта Надія» ПАТ «Шахта «Надія» було новим найменуванням Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»; на підставі наказу Міністерства палива та енергетики від 02 лютого 2001 року № 50 «Про перейменування ДХК «Укрзахідвугілля» та ДВАТ (шахт), що входять до його складу» Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта № 9» «Великомостівська» було перейменовано в Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія».

23. Пунктом 32 Статуту передбачено, що засновником товариства є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

24. Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 25 червня 1997 року ДП шахта № 9 «Великомостівська» за інвентаризаційними відомостями станом на 01 квітня 1997 року з передаточним балансом, що проводилися відповідно до положення про інвентаризацію майна державних підприємств, які приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 1993 року № 158, до складу єдиного майнового комплексу ДП шахти № 9 «Великомостівська» увійшла база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (адреса: АДРЕСА_1).

25. База відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» перебуває у державній власності, увійшла до статутного фонду ПрАТ «Шахта «Надія», надана ПрАТ «Шахта «Надія» на праві господарського відання та обліковується на балансі позивача.

26. На підставі рішення Затоківської селищної ради 34-ї сесії XXIII скликання від 31 січня 2002 року № 1041 «Про надання в оренду земельних ділянок ДВАТ «Шахта «Надія» для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» між Затоківською селищною радою та ДВАТ «Шахта «Надія» 29 березня 2002 року був укладений договір оренди земельної ділянки. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Старченко В. Ф., та зареєстрований у реєстрі за № 942.

27. Відповідно до договору оренди від 29 березня 2002 року Затоківська селищна рада передала в строкове платне користування ДВАТ «Шахта «Надія» строком на 10 років земельні ділянки площею 0,353 га забудованих земель, які розташовані у Сонячному курортному районі смт. Затока.

28. На підставі рішення Затоківської селищної ради № 522 від 30 вересня 2011 року «Про продовження на 15 років терміну дії договору оренди земельної ділянки з ДВАТ «Шахта «Надія», був укладений договір від 14 березня 2013 року про зміни до договору оренди земельної ділянки, який був укладений між Затоківською селищною радою та ДВАТ «Шахта «Надія», яким внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 29 березня 2002 року, шляхом визначення нового строку користування земельними ділянками. Новий термін оренди земельними ділянками становить 15 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

29. Відповідно до договору про зміни до договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2013 року, який був укладеного між Затоківською селищною радою та ДВАТ «Шахта «Надія», внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 29 березня 2002 року, шляхом визначення нового розміру нормативно-грошової оцінки орендованих земельних ділянок.

30. Рішенням Затоківської селищної ради від 03 грудня 2014 року № 2671 «Про припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Затоківською селищною радою та ПАТ «Шахта «Надія», припинено дію договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між Затоківською селищною радою та ПАТ «Шахта «Надія» та посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Старченко В. Ф. і зареєстрований у реєстрі за № 942.

31. Вказаним рішенням Затоківської селищної ради від 03 грудня 2014 року № 2671 була припинена дія договору, укладеного 14 березня 2013 року про зміни до договору оренди земельної ділянки між Затоківською селищною радою та ДВАТ «Шахта «Надія», який був посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 423.

32. Рішенням Затоківської селищної ради від 03 грудня 2014 року № 2671 була припинена дія договору про зміни до договору оренди земельної ділянки, який був укладений 10 вересня 2013 року між Затоківською селищною радою та ДВАТ «Шахта «Надія» і посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2162.

33. Відповідно до рішення Затоківської селищної ради від 29 вересня 2015 року

№ 3636, між Затоківською селищною радою та ОСОБА_2 16 жовтня 2015 року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

34. Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 0,3228 га, в межах згідно з планом, в тому числі з них по угіддям: під багаторічними насадженнями - 0,0208 га, під пісками - 0,0628 га, під капітальною одноповерховою забудовою - 0,0490 га, під зеленими насадженнями - 0,0554 га, цільове призначення якої - для будівлі відпочинку та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0129, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

35. На підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року у справі № 495/7232/14-ц, ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2014 року у справі № 495/7232/14-ц та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2015 року у справі № 495/7232/14-ц за ОСОБА_2 було визнане право власності на будівлі та споруди, загальною площею 570,40 кв. м, які в цілому складаються з: адміністративний корпус літ. «А», площею 188,8 кв. м; туалети-душові літ. «Б», площею 21,3 кв. м; їдальні літ. «Л», площею 281,6 кв. м; будинок відпочинку літ. «Х», площею 78,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

36. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 14 квітня 2016 року у справі № 495/1724/16-ц заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 жовтня 2014 року у справі

№ 495/7232/14-ц скасував.

37. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 06 вересня 2016 року у справі № 495/7232/14-ц позов залишив без розгляду.

38. На підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2016 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,3228 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0129, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 417.

39. Також на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2016 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула у власність будівлі та споруди, загальною площею 570,40 кв. м, які в цілому складаються з: адміністративний корпус літ. «А», площею 188,8 кв. м; туалети-душові літ. «Б», площею 21,3 кв. м; їдальні літ. «Л», площею 281,6 кв. м; будинок відпочинку літ. «Х», площею 78,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 416.

40. У вищезазначеній постанові Одеського апеляційного суду від 05 жовтня

2021 року також зазначено, що матеріалами справи встановлено, що діючим власником майна, яке розташоване на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме будівлі та споруди, на час вирішення судового спору на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2016 року є ОСОБА_1 , яка придбала дане майно у

ОСОБА_2 .

41. За твердженням позивача, ОСОБА_2 набув майно бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ініційованим ним позовом на підставі заочного рішення суду, яке було в подальшому скасоване, а позов залишений без розгляду.

42. На час існування зазначених правовідносин ОСОБА_2 був директором бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

43. Після заволодінням ним базою відпочинку, ОСОБА_2 звернувся до Затоківської селищної ради, яка, за його зверненням, припинила дію договору, укладеного від 14 березня 2013 року про зміни до договору оренди земельної ділянки та договору, укладеного 10 вересня 2013 року про зміни до договору оренди земельної ділянки, які були укладені між Затоківською селищною радою та ДВАТ «Шахта «Надія», та рішенням від 29 вересня 2015 року № 3636 на підставі якого Затоківська селищна рада уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

44. Після цього ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, а також будівлі та споруди, які на ній розташовані, своїй дочці ОСОБА_1 .

45. Неодноразові спроби дістатися до майна бази відпочинку для проведення інвентаризації та вирішення питання його збереження зустрічали протидію з боку охоронців, які з їх слів виконували розпорядження ОСОБА_2 .

46. Суд у справі вказував, що доводи позивача узгоджуються з доданими до матеріалів справи: доповідною запискою інженера гірничих робіт шахти «Надія» ОСОБА_3 та актом від 15 березня 2016 року комісії щодо неможливості виконання наказу від 10 березня 2016 року № 46-к про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ПрАТ «Шахта «Надія» новопризначеному директору бази відпочинку ОСОБА_4 через блокування охоронцем бази відпочинку, який діяв за наказом відстороненого директора ОСОБА_2 і не допустив комісію на базу; листом за підписом заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 21 березня 2016 року про необхідність вжиття заходів щодо збереження майна бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ПрАТ «Шахта «Надія», штатним розкладом бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ПрАТ «Шахта «Надія» станом на 31 грудня 2015 року та довідкою від 11 травня 2016 року про осіб, які рахуються на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з доданням витягів наказів про призначення та звільнення працівників бази відпочинку, заявою ПАТ «Шахта «Надія» до органів поліції від 25 березня 2016 року про вчинення злочину; інвентаризаційний опис основних засобів бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 06 листопада 2015 року з підписом директора бази ОСОБА_2 ».

47. Також в постанові Одеського апеляційного суду 05 жовтня 2021 року у справі № 495/2183/16-ц вказано, що спірне майно вибуло з власності держави та з управління позивача поза волею держави в особі відповідних державних органів та уповноважених суб`єктів на підставі заочного рішення суду, ухваленого на користь ОСОБА_2 , і в подальшому це заочне рішення було скасоване судом, а позов ОСОБА_2 залишений без розгляду. Враховуючи, що ОСОБА_2 на час звернення позивача до суду з даним позовом, передав спірне майно у власність ОСОБА_1 за відплатним договором і в матеріалах справи міститься не спростована відповідачами інформація, що ОСОБА_1 є дочкою

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним набувачем майна, а тому належним ефективним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння в останнього власника - ОСОБА_1 , про що позивачем заявлені відповідні вимоги.

48. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

49. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

50. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

51. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

52. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

53. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

54. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

55. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

56. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

57. Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

58. Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

59. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

60. Відповідно до статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

61. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

62. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

63. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

64. Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

65. Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

66. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

67. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

68. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

69. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

70. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

71. З матеріалів справи відомо та суди встановили, що база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» до виникнення спірних відносин між сторонами перебувала у державній власності, увійшла до статутного фонду ПрАТ «Шахта «Надія», адже була надана ПрАТ «Шахта «Надія» на праві господарського відання та обліковується на балансі відповідача, однак протиправно вибула до власності ОСОБА_2 , а потім до ОСОБА_1 .

72. Встановивши, що Одеський апеляційний суд постановою від 05 жовтня

2021 року у справі № 495/2183/16-ц, яку Верховний Суд постановою від 10 травня 2022 року залишив без змін, витребував від ОСОБА_1 , як останнього набувача, на користь ПрАТ «Шахта «Надія» нерухоме майно, яке є предметом позову у цій справі і розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) колегія суддів вважає правильними висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками через їх недоведеність.

73. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули права власності на земельні ділянки з законних підстав, спочатку на підставі договорів купівлі-продажу, а потім договору дарування, відтак мають право вимагати усунути перешкоди у користуванні своїми земельними ділянками.

74. Колегія суддів також звертає увагу, що добросовісний набувач не позбавлений права на захист своїх майнових інтересів, зокрема шляхом пред`явлення до продавця вимог про відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України, а розрахунки між власником і добросовісним набувачем у разі витребування майна здійснюються в порядку, визначеному статтею 390 ЦК України.

75. Довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково вказував на неналежність обраного позивачем способу захисту Верховний Суд вважає неспроможним, адже суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, який відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахта Надія» у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

76. Вказівка щодо неефективного способу захисту апеляційним судом була здійснена під час цитування судового рішення у справі № 495/2183/16-ц в контексті позовних вимогу в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у задоволенні яких було відмовлено саме через обрання неефективного способу захисту, а не вирішені по суті.

77. Довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 липня 2022 року у справі

№ 713/742/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц, від 29 травня

2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц колегія суддів відхиляє, адже у наведених представником заявника постановах викладений загальний правовий висновок про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, однак за фактичних обставин та правового регулювання, яке відмінне від фактичних обставин та правового регулювання у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

78. Таким чином Верховний Суд вважає цей довід касаційної скарги неспроможним, а висновки апеляційного суду такими, що не суперечать висновкам щодо застосування норм права у наведених представником заявника постановах касаційного суду.

79. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

80. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

81. Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

83. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

84. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

85. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду