ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/10399/20

розглянув у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу стягнення середнього заробітку, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Ключковича В. Ю., суддів: Беспалова О. О., Грибан І. О.

І. Суть спору

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської прокуратури, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 23 квітня 2020 року № 755к, яким звільнено ОСОБА_1 з прокуратури міста Києва як незаконний;

1.2. стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 квітня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 червня 2014 року він призначений на посаду прокурора міста Києва, проте наказом Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року № 217к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Указаний наказ видано на підставі частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).

Не погоджуючись з указаним наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 804/5496/15 визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року № 217-к та поновлено позивача на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року.

Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення суду наказом Генерального прокурора від 04 березня 2020 року № 72к скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 березня 2015 року № 217к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора міста Києва та поновлено позивача на вказаній посаді з 24 березня 2015 року.

Разом з цим на підставі рішення Ради прокурорів України від 05 березня 2020 року виконувачем обов`язків Генерального прокурора видано наказ від 06 березня 2020 року № 80к, яким позивача призначено на посаду прокурора міста Києва з 06 березня 2020 року.

Однак наказом Генерального прокурора від 23 березня 2020 року № 81к скасовано наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора від 06 березня 2020 року № 80к як такий, що виданий без дотримання вимог частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади», тобто цим наказом позивача фактично звільнено з адміністративної посади прокурора міста Києва з 23 березня 2020 року, на якій, як стверджує позивач, він виконував належним чином свої обов`язки до 24 березня 2020 року.

Позивач стверджує, що 26 березня 2020 року він подав позов щодо оскарження наказу Генерального прокурора від 23 березня 2020 року № 815 та лише 17 квітня 2020 року позивачу було запропоновано перелік вакантних та тимчасово вакантних посад, з якими позивач не погодився з огляду на відсутність у цьому переліку рівнозначної посади.

В подальшому наказом виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 23 квітня 2020 року № 755к, яким звільнено ОСОБА_1 з прокуратури міста Києва у зв`язку з відмовою від призначення на вакантну посаду в органах прокуратури міста Києва.

Вважаючи, що звільнення відбулося без законних на те підстав, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. На підставі рішення Ради прокурорів України від 06 березня 2020 року наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора № 80к Юлдашева С. О. призначено на посаду прокурора міста Києва з 06 березня 2020 року.

4. 23 березня 2020 року Генеральним прокурором видано наказ № 81к, яким на підставі статті 9 Закону України «Про прокуратуру» та частини третьої статті 1, пункту 4 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» скасовано наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора від 06 березня 2020 року № 80к як такий, що виданий без дотримання вимог частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади».

5. Наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва від 24 березня 2020 року № 598к позивачу надано відпустку на 24 календарні дні з 24 березня 2020 року по 16 квітня 2020 року включно.

6. У подальшому, після виходу ОСОБА_1 з відпустки 17 квітня 2020 року листом виконувача обов`язків прокурора міста Києва № 11-268вих20 з метою працевлаштування у цьому ж органі прокуратури, де ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора міста Києва, позивачу запропоновано обійняти одну з наявних вакантних та тимчасово вакантних посад, що наведені у листі, у тому числі адміністративну посаду - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні, а також посади прокурорів.

Крім того, в указаному листі зазначено, що у разі відмови від призначення на вакантну посаду, позивач підлягає звільненню з посади прокурора відповідно до вимог частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі також- Закон № 1697-VII).

Зі змісту вказаного листа висновується, що ОСОБА_1 із запропонованими посадами не згоден, а погоджується зайняти вакантну посаду прокурора міста Києва або іншу рівнозначну посаду в Офісі Генерального прокурора, прокурора області, з огляду на: позбавлення адміністративних повноважень в порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом; відсутність будь-яких підстав пропонувати посаду з меншим обсягом роботи; те, що правовідносини за посадою є номенклатурою Генерального прокурора.

7. Листом виконувача обов`язків прокурора міста Києва від 23 квітня 2020 року №11-280вих20 повторно запропоновано позивачу обійняти одну з наявних вакантних та тимчасово вакантних посад, що наведені у листі, у тому числі названу адміністративну посаду. Своєю чергою позивач вдруге відмовився від запропонованих посад з тих самих підстав.

8. З урахуванням наведеного, виконувачем обов`язків прокурора міста Києва видано наказ від 23 квітня 2020 року № 755к, яким на підставі наказу Генерального прокурора від 23 березня 2020 року № 81к, відмов від призначення на вакантну посаду (листи від 17 квітня 2020 року № 11-268вих20 та від 23 квітня 2020 року № 11-280вих20), керуючись статтею 11, пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звільнено прокурора ОСОБА_1 з прокуратури міста Києва у зв`язку з відмовою від призначення на вакантну посаду в органах прокуратури міста Києва на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» з 23 квітня 2020 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2021 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року та прийняв нову постанову про задоволення позову.

10. Верховний Суд постановою від 06 квітня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 640/10399/20 скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховним Судом у своїй постанові, серед іншого, зазначено про необхідність ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, зокрема визначити належного відповідача або співвідповідача, та правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

До такого висновку Верховний суд дійшов з огляду на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в частині поновлення позивача на посаді та, не врахувавши правові норми, залишив поза увагою, що таке рішення суду породжує права/обов`язки для Генерального прокурора в цій частині. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.

Таким чином суб`єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначив позивач. Ураховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС України) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України), якщо для цього є підстави.

11. Так, під час нового розгляду справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року залучено до участі у справі співвідповідача - Офіс Генерального прокурора.

Разом з цим судами попередніх інстанцій додатково встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Генерального прокурора України з 25 червня 2014 року призначений на посаду прокурора міста Києва.

20 березня 2015 року позивачем подано до Генеральної прокуратури України заяву, в якій він повідомив про відсутність щодо нього заборони, визначеної частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та надав згоду на проходження перевірки.

Довідкою від 11 березня 2015 року про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади», встановлено, що позивач з працював в органах прокуратури України з 26 липня 2013 року по 17 квітня 2014 року на посаді заступника прокурора Луганської області.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23 березня 2015 року № 217к позивача звільнено з посади прокурора м. Києва, зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та звільнено від обов`язків голови колегії прокуратури міста.

Не погодившись із наказом про звільнення, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про скасування наказу від 23 березня 2015 року № 217к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 804/5496/15 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року № 217к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора міста Києва. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року. Стягнуто з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2015 року по 25 лютого 2020 року у розмірі 37097,73 грн, з вирахуванням розміру обов`язкових платежів. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». В решті позову - відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 9804,90 грн.

Наказом Генерального прокурора «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» від 03 вересня 2020 року № 410 юридичну особу «Прокуратура м. Києва» перейменовано у «Київська міська прокуратура» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 804/5496/15 залишено без змін.

Суд першої інстанції наголосив, що судові рішення у справі № 804/5496/15 мають преюдиційне значення для вирішення справи № 640/7211/20, де розглядались позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 23 березня 2020 року № 81к, яким скасовано наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора Чумака В. В. від 06 березня 2020 року № 80к про призначення ОСОБА_1 прокурором міста Києва, оскільки ними встановлено відсутність підстав для звільнення позивача з посади прокурора міста Києва відповідно до діючого закону про люстрацію та застосування відносно нього відповідних заборон, передбачених частиною третьою статті 1 та частиною другою статті 3 Закону України «Про очищення влади».

12. За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

13. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було двічі запропоновано обійняти одну з наявних вакантних та тимчасово вакантних посад, які наведені у листах від 17 квітня 2020 року та 23 квітня 2020 року, у тому числі адміністративну посаду - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні, а також посади прокурорів. При цьому позивачу роз`яснено, що у разі відмови від призначення на вакантну посаду, позивач підлягає звільненню з посади прокурора відповідно до вимог частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру».

Натомість позивач відмовився від запропонованих посад, про що свідчать власноручні підписи.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі аналізу обставин справи в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання дійшов висновку, що станом на момент прийняття Прокуратурою міста Києва оскаржуваного наказу від 23 квітня 2020 року № 755к, яким позивача звільнено з посади, останній перебував у статусі прокурора прокуратури міста Києва, а повноваження ОСОБА_1 на адміністративній посаді вже було припинено, а тому у силу частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», такий наказ правомірно видано виконувачем обов`язків керівника Прокуратури міста Києва.

14. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 травня 2025 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та ухвалив нове, яким адміністративний позов задовольнив частково.

14.1. Визнав протиправним та скасував наказ виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 23 квітня 2020 року № 755к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури міста Києва.

14.2. В решті позову - відмовив.

15. Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що за змістом первинної позовної заяви та апеляційної скарги вимоги стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури міста Києва відсутні.

Поряд з цим, у контексті заявленої позивачем нової позовної вимоги до апеляційного суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора міста Києва, апеляційний суд зауважив, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; зміна предмета та підстав позову у суді апеляційної інстанції не допускається.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не повідомив про зміну фактичних обставин у справі відповідно до вимог частин другої-третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає можливість зміни підстав/предмету позову у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Разом з цим позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що обставини, з якими він пов`язує необхідність зміни підстав/предмету позову виникли лише після закінчення підготовчого засідання/ першого судового засідання при первісному розгляді справи, не наведено які саме фактичні обставини зазнали змін. Поряд з наведеним, рішенням суду першої інстанції клопотання позивача від 01 вересня 2023 року, яким доповнено позовні вимоги та фактично заявлено про зміну позовних вимог визнано таким, що суперечить вимогам частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд визнав його процесуально необґрунтованим та повернув заявнику без розгляду.

За змістом апеляційної скарги та доповнень до неї, заперечення щодо наведених висновків суду першої інстанції відсутні. З урахуванням наведеного у сукупності, вимоги апелянта щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора міста Києва суд апеляційної інстанції відхилив за безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе виключно у випадках винесення рішення про поновлення на роботі, підстав для винесення якого у спірному випадку колегією суддів не встановлено, оскільки відповідних позовних вимог ОСОБА_1 не заявлено.

Водночас апеляційний суд врахував, що на виконання судового рішення у справі № 640/7211/20 наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2023 року № 280к скасовано наказ Генерального прокурора від 23 березня 2020 року № 81к про скасування наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора від 06 березня 2020 року № 80к про призначення ОСОБА_1 прокурором м. Києва.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора № 80к про призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора міста Києва з 06 березня 2020 року відновив свою чинність.

Суд апеляційної інстанції також врахував приписи частини четвертої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», за змістом якої призначення прокурора на адміністративну посаду керівника регіональної прокуратури здійснюється строком на п`ять років.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що п`ятирічний строк перебування ОСОБА_1 на адміністративній посаді, на яку його було призначено наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора від 06 березня 2020 року № 80к закінчився 06 березня 2025 року, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги, яка полягає у визнанні протиправним та скасуванні наказу виконуючого обов`язки прокурора міста Києва від 23 квітня 2020 року №755к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури міста Києва.

IV. Касаційне оскарження

16. Представники Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури подали касаційні скарги на вказане судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просять скасувати указане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17. Як представник Офісу Генерального прокурора, так і представник Київської міської прокуратури, вказують на застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні положень частини п`ятої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» у комплексі з пунктом 1 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 640/7211/20.

18. Верховний Суд ухвалами від 14 серпня 2025 року та від 03 вересня 2025 року відкрив і об`єднав касаційні провадження за скаргами Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Так, Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

22. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

23. При цьому за приписами частини другої статті 15 Закону № 1697-VII прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

24. Частиною другою статті 9 Закону № 1697-VII передбачено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

25. Відповідно до пункту 3 частини першої цієї ж статті Закону № 1697-VII Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

26. Приписами частини першої статті 39 Закону № 1697-VII установлено, що адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті) є посади: 1) Генерального прокурора; 2) першого заступника Генерального прокурора; 3) заступника Генерального прокурора; 4) керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; 5) заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) керівника обласної прокуратури; 7) першого заступника керівника обласної прокуратури; 8) заступника керівника обласної прокуратури; 9) керівника підрозділу обласної прокуратури; 10) заступника керівника підрозділу обласної прокуратури; 11) керівника окружної прокуратури; 12) першого заступника керівника окружної прокуратури; 13) заступника керівника окружної прокуратури; 14) керівника підрозділу окружної прокуратури; 15) заступника керівника підрозділу окружної прокуратури.

27. Разом з цим за змістом частини четвертої статті 39 Закону № 1697-VII призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 6 та 11 частини першої цієї статті, здійснюється строком на п`ять років.

28. Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 1697-VII звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з таких підстав:

1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону);

3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади;

4) наявність заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11-15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.

29. Частиною другою статті 41 Закону № 1697-VII передбачено, що повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі: 1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді; 2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

30. При цьому положеннями частини четвертої цієї ж статті Закону обумовлено, що звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

31. В силу частини п`ятої статті 41 Закону № 1697-VII визначено, що після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.

У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.