ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 337/3022/24

Описова частина

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня

2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено.

17 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Індюкова Т. В. направила через систему «Електронний суд» до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі склали 23 500,00 грн, які були сплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями.

Такі витрати є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим нею, як адвокатом, обсягом послуг за договорами, відповідають критерію реальності понесених таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_2 - адвокат Індюкова Т. В. просила апеляційний суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розгляді справи в суді першої інстанції першою заявою по суті спору була заява ОСОБА_2 про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, при перегляді справи в апеляційному порядку, першою заявою по суті спору була заява представника ОСОБА_2 - адвоката Індюкової Т. В. про вступ у справу як представника, однак вони не містили попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг).

Також суд апеляційної інстанції вказав, що попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг) відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Індюкової Т. В. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року також не містив.

25 травня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Індюкова Т. В. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 травня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва.

05 червня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

03 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що колегією суду апеляційної інстанції не було взято до уваги виконання стороною відповідача частини першою статті 134 ЦПК України, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Представник заявника зазначає, що заявником у відзиві на позовну заяву від 06 січня 2025 року, аркуш відзиву 8, передостанній абзац, було зазначено наступне: «На виконання положень п. 8. ч.3 статті 178 ЦПК України, зазначаємо, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, орієнтовно становить 15 000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу, докази понесених витрат будуть надані суду в порядку ч. 8. статті 141 ЦПК України, а саме протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення судом по справі».

У червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_2 , а ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Вказує, що разом із першою заявою по суті (відзивом на апеляційну скаргу) відповідачем не було надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.

Крім того, розмір судових витрат, які заявлені представником відповідача, вважає необґрунтованим та недоведеним. Вважає, що відповідач не довів ні сам факт понесення судових витрат в заявленій сумі, ні розмір таких судових витрат.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня

2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено.

17 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Індюкова Т. В. через підсистему «Електронний суд» направила до Київського апеляційного суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (том 2, а. с. 185-187).

До клопотання долучено платіжні інструкції, договір-доручення № 10/10/2025 про надання правничої допомоги, договір-доручення № 22/11/24 про надання правничої допомоги, додаток № 1 до договору-доручення № 22/11/24 від 22 листопада

2024 року про надання правничої допомоги, акти виконаних робіт

(том 2, а. с. 190-200).

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Індюкової Т. В. підлягає частковому задоволенню.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами першою, другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що першою заявою по суті спору при перегляді справи в апеляційному порядку була заява ОСОБА_2 про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, а першою заявою по суті спору в суді першої інстанції була заява представника ОСОБА_2 - адвоката Індюкової Т. В. про вступ у справу як представника, однак ці заяви не містили попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг).

Крім того, апеляційний суд вказав, що такого попереднього розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг) відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Індюкової Т. В. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року також не містив.

Однак, судом касаційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи міститься відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Індюкової Т. В. від 06 січня 2025 року (том 1, а. с. 174-182).

У вказаному відзиві зазначено наступне (том 1, а. с. 181, дослівно):

«На виконання положень п. 8 ч. 3 статті 178ЦПК України, зазначаємо, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи орієнтовно становить 15 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, докази понесених витрат будуть надані суду в порядку ч. 8 статті 141 ЦПК України, а саме протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення судом по справі».

Суди попередній інстанції не надали оцінку вказаному відзиву.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, а саме не врахував, що у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 - адвокат Індюкова Т. В. вказала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходитиме, зокрема, і при вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З огляду на те, що внаслідок недослідження поданих доказів суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить у розумні строки, з додержанням вимог матеріального та процесуального права, всебічно дослідити й належним чином оцінити надані стороною докази, надати оцінку поведінці сторін з урахуванням засад добросовісності, розумності та справедливості, а також ухвалити рішення, яке забезпечить ефективний судовий захист порушених прав і виключить необхідність повторного звернення сторін до суду.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду