ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 541/807/25

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебування на його утриманні в період з 04 січня до 25 березня 2023 року.

Послалася на те, що вона та ОСОБА_4 з 25 червня 2016 року до 04 січня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Із 2016 року й до початку повномасштабного вторгнення рф ОСОБА_4 боронив територіальну цілісність України під час проведення антитерористичної операції. 24 лютого 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією.

04 січня 2023 року на переконливе та наполегливе прохання чоловіка вони розірвали шлюб. З часу реєстрації шлюбу і до смерті ОСОБА_4 вони проживали однією сім`єю в належній позивачці квартирі за адресою: кв. АДРЕСА_1 з неповнолітньою дочкою позивачки, яку виховував та утримував ОСОБА_4 . Вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, взаємні права й обов`язки, ставились один до одного з повагою, любов`ю та розумінням, вважали один одного чоловіком та дружиною, підтримували та піклувалися один про одного. Після розірвання шлюбу сімейні відносини не змінилися, вони продовжували спілкуватися, підтримувати один одного морально і матеріально. Після розірвання шлюбу в будь-якому іншому шлюбі ні позивачка, ні ОСОБА_4 не перебували.

Під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув у районі н. п. Тоненьке Донецької обл.

У зв`язку зі смертю чоловіка вона як дружина загиблого захисника України звернулася до Міністерства оборони України (далі - МОУ) з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Рішенням МОУ матері чоловіка - ОСОБА_2 призначена одноразова грошова допомога в розмірі 1/3 частини 15 000 000,00 - 5 000 000 грн; 2/3 частини одноразової грошової допомоги залишилася нерозподіленою між позивачкою, та третьою особою - матір`ю неповнолітньої дочки, яка народилася після смерті ОСОБА_4 .

Оскільки ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року заяву позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, перебування на утриманні чоловіка, подану в порядку окремого провадження, залишено без розгляду, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

08 травня 2025 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано встановленим факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тоненьке Донецької обл., проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04 січня до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано встановленим факт того, що ОСОБА_1 як член сім`ї перебувала на утриманні ОСОБА_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції керувався тим, що як в період тривалого багаторічного спільного проживання у зареєстрованому шлюбі, так і в зовсім незначний термін часу після його розірвання позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_4 . Підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний побут, єдиний бюджет, отже, набули взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї.

16 грудня 2025 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що перерахування ОСОБА_4 грошових коштів на рахунок позивачки не свідчить про перебування останньої на систематичному (постійному) та повному утриманні ОСОБА_4 у період, про який зазначає позивачка. Крім того, ОСОБА_1 мала свій стабільний дохід і сама регулярно направляла грошові кошти ОСОБА_4 .

У частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04 січня до 25 березня 2023 року суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи.

14 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, в якій вона просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі № 592/17552/18, про те, що для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд безпідставно визначив розмір доходу позивачки з квітня 2022 до 10 березня 2023 року у 149 552,62 грн, оскільки за вирахуванням податків фактично одержаний дохід ОСОБА_1 склав 122 721,67 грн (11 841,00 грн на місяць). У зазначений період грошова допомога від ОСОБА_4 позивачці склала 126 700,00 грн, тобто є більшою сумою ніж дохід ОСОБА_1 за цей період. Випискою з банківського (карткового) рахунку ОСОБА_1 підтверджено, що на час смерті (загибелі) чоловіка всі кошти, які були в її розпорядженні позивачки, вона використовувала для забезпечення власного побуту. Перерахування позивачкою грошових коштів ОСОБА_4 було незначним і відбувалося лише після надходження грошових коштів ОСОБА_4 .

16 січня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Акрітов К. К. засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, направити cправу в цій частині до суду першої інстанції.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували висновки, викладені в постановах:

- Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 183/4366/24, від 03 квітня 2024 року в справі № 405/2419/23, від 12 березня 2025 року в справі № 235/1547/24, про необхідність залучення до розгляду справи в порядку окремого провадження всіх заінтересованих учасників справи;

- Верховного Суду від 12 рудня 2019 року в справі № 66/3769/16, від 28 червня 2023 року в справі № 357/9241/21, про те, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;

- Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 760/20948/16-ц, про те, що в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

- Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22, від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21, 441/1159/21, про те, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується;

- Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц, про те, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Вважає, суд першої інстанції під час розгляду справи порушив норми цивільного процесуального права, оскільки не залучив до участі у справі як третіх осіб Військову частину НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ТЦК та СП) та МОУ, незважаючи на те, що про залучення цих осіб у підготовчому провадженні представник відповідачки подавав відповідне клопотання, яке судом було необґрунтовано відхилено.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування в Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» виписки з рахунків ОСОБА_1 за період з січня 2022 року до квітня 2023 року. Також суд необґрунтовано відхилив клопотання про відвід судді.

Вказує, що самі лише покази свідків, які відповідачка вважає вкрай сумнівними, переписка у месенджері «Вайбер» та декілька фотографій, які зроблені в період зареєстрованого шлюбу, не є належним підтвердженням проживання в спірний ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідно до сталої практики Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 зазначила, що, обґрунтовуючи свою позицію про незалучення до участі у справі як третіх осіб Військової частини НОМЕР_1 (місце проходження військові служби чоловіка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , МОУ, відповідачка не вказала, яким чином на права свободи та інтереси цих юридичних осіб впливає рішення у справі. Безпідставними є посилання на постанови Верховного Суду, оскільки вони ухвалювалися касаційним судом у справах окремого, а не позовного провадження.

Суд першої інстанції відхилив клопотання про витребування доказів з тих підстав, що з метою оперативного розгляду та всебічного дослідження обставин справи позивачка надала всю необхідну інформацію самостійно. Більше того, вказана інформація була витребувана Полтавським апеляційним судом ухвалою від 30 вересня 2025 року. Оскільки така обґрунтована відмова у клопотанні була зазначена представником як підстава відводу, суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, відмовляючи в його задоволенні. Вважає подану заяву про відвід судді затягуванням судового процесу.

У відзиві на касаційну скаргу позивачки представник ОСОБА_2 - адвокат Акрітов К. К. зазначив, що у спірний період з 04 січня до 25 березня 2023 року ОСОБА_4 перерахував позивачці лише 5 000,00 грн, а вона йому - 2 814,07 грн, тобто фактично після розірвання шлюбу ОСОБА_4 було перерахувано позивачі лише 2 185,93 грн, що не може свідчити про факт її утримання.

Покази свідків ніяким чином не підтвердили доводи позовної заяви, а натомість спростували.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 12).

04 січня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 13).

Із січня 2016 року до грудня 2022 року ОСОБА_4 проживав за адресою: кв. АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 та її дочкою, що підтверджено довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Козацький 2014» від 10 лютого 2024 року № 1 (т. 1, а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув в районі н. п. Тоненьке Донецької обл. під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони України, що підтверджено сповіщенням від 27 березня 2023 року, надісланим ІНФОРМАЦІЯ_3 матері загиблого - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 15).

Матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - ОСОБА_2 призначена одноразова грошова допомога в розмірі 1/3 частини 15 000 000,00 грн - 5 000 000,00 грн (протокол комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 грудня 2023 року № 368/168) (т. 1, а. с. 27).

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року № 31/в, відмовлено ОСОБА_3 у призначенні частки одноразової грошової допомоги на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначено, що згідно з висновком та доповіддю ІНФОРМАЦІЯ_5 право колишньої дружини загиблого (розлучені 04 січня 2023 року) та цивільної дружини потребує уточнення, відповідно, 2/3 частка допомоги залишається нерозподіленою (т. 1, а. с. 28).

Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 АТ КБ «Приват банк» за період з квітня 2022 року до 10 березня 2023 року загальний розмір перерахованих грошових коштів ОСОБА_4 позивачці склав 126 000,00 грн. За вказаний період загальний розмір перерахованих коштів позивачкою ОСОБА_4 склав 32 690,00 грн (т. 1, а. с. 19-26).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 23 лютого 2024 року загальна сума доходу (нарахованого) позивачки за основним місцем роботи (лаборант Комунального некомерційного підприємства «Миргородська лікарня інтенсивного лікування «Миргородської міської ради) з 01 жовтня 2022 року до 31 березня 2023 року становив 92 383,90 грн. Із відрахуванням податків (16 629,10 грн) дохід за вказаний період становив 75 754,80 грн, що в середньому склало 12 625,80 грн на місяць з урахуванням сплачених податків (т. 1, а. с.18).

Відповідно до довідки ФГ «Промінь-2010» від 21 квітня 2025 року № 6 ОСОБА_1 у період 12 листопада 2024 року до березня 2025 року за сумісництвом на посаді секретаря отримала дохід з урахуванням податків у розмірі 37 333,33 грн (т. 1, а. с. 102).

Згідно зі зведеною інформацією про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_4 за період з 01 листопада 2022 року до 31 березня 2023 року після сплати податків дохід склав 425 926,53 грн, що становив у середньому 85 185,00 грн на місяць (т. 1, а. с. 80).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2025 року старший солдат ОСОБА_4 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України на підставі бойового розпорядження в періоди з 09 до 19 серпня 2022 року, з 13 до 24 вересня 2022 року, з 11 до 31 грудня 2022 року, з 16 до 30 січня 2023 року, з 20 лютого до 09 березня 2023 року, з 10 до 25 березня 2023 року в Харківській, Сумській, Донецькій, Запорізькій областях.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит з Військової частини НОМЕР_1 в період з 01 листопада 2022 року до 25 березня 2023 року ОСОБА_4 не вибував у відрядження, не використовував відпустки і не знаходився на лікуванні (т. 1, а. с. 78).

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що підставою розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була її вагітність. Зазначила, що вона зустрічались з ОСОБА_4 з 24 серпня 2022 року і вони разом проживали в м. Миргороді, коли останній перебував у відпустках. У матері ОСОБА_4 вони не проживали, оскільки у них з сином були складні взаємовідносини. ОСОБА_4 розповідав їй, що ночував в гаражі через непорозуміння з дружиною, проте після розлучення підтримував нормальні відносини - передавав їй та її дочці грошові кошти.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_6 пояснила суду першої інстанції, що є кумою позивачки. Знає сім`ю ОСОБА_7 з 2011 року, часто бувала у них вдома. ОСОБА_4 був справжнім батьком для дочки позивачки. Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвали шлюб, свідок не знала. За життя ОСОБА_4 з дружиною у них сварок не було, вони разом робили ремонт в квартирі, придбали автомобіль, побутові речі. ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка, оскільки її доходи медсестри були значно менші ніж його як військовослужбовця.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок дочка позивачки - неповнолітня ОСОБА_8 пояснила, що її матір та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 2015 року. У них все було спільне, кошти, продукти харчування, відпочинок. ОСОБА_4 вважав її дочкою, а вона його батьком. Він матеріально забезпечував її, у них були довірливі щирі відносини. На початку 2023 року ОСОБА_4 бував вдома. Про те, що мама та ОСОБА_4 розлучилися, їй відомо не було.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , яку знає з 2012 року. У сім`ї ОСОБА_7 були гарні відносини, ОСОБА_4 піклувався про дочку дружини, купляв речі, займався вихованням. ОСОБА_4 матеріально утримував сім`ю, адже у військових зарплати більші ніж у медичної сестри. Останній раз бачила ОСОБА_4 вдома в січні 2023 року, коли той приїздив з фронту. Після загибелі ОСОБА_4 позивачка разом з його матір`ю займалася його похованням та організацією поминальних обідів.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона працює в патологоанатомічному відділенні міської лікарні, куди в березні 2023 року був доставлений після загибелі ОСОБА_4 . Саме позивачка турбувалася про зовнішній вигляд загиблого, просила провести всі можливі маніпуляції, щоб здійснити прощання при відкритій домовині.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він є сусідом відповідачки. Знає, що позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Про причини розлучення відомо не було, проте ходили плітки, що ОСОБА_4 розлучився в жовтні-листопаді 2022 року через вагітність іншої дівчини.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона є подругою відповідачки, раніше працювали разом. У листопаді 2022 року ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_3 - це його майбутня дружина. Ночував з нею у матері вдома. Бачила ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 у місті.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснила, що відповідачка повідомила їй, що з жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не проживають разом. У грудні 2022 року ОСОБА_4 ночував у матері. Також у грудні 2022 року бачила ОСОБА_4 з іншою дівчиною, яку називав ОСОБА_14 . ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_15 .

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що товаришував з ОСОБА_4 давно. Разом проходили військову службу. До дочки позивачки ОСОБА_4 ставився як до рідної. У кінці 2022 року ОСОБА_4 припинив подружні відносини з ОСОБА_1 , оскільки мав відносини з ОСОБА_3 , з якою їх познайомив свідок. ОСОБА_3 не працювала, а тому ОСОБА_4 допомогав їй матеріально. Чи допомогав ОСОБА_4 колишній дружині, йому нічого не відомо. ОСОБА_4 повідомляв, що ОСОБА_3 чекає від нього дитину.

Касаційні провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, касаційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню підлягає з таких підстав.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 09 лютого 2021 року в справі № 635/4741/17 та ін. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі № 918/56/20 (918/1185/20) зазначено, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 910/17792/17 зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

У постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року в справі № 201/2760/20, від 29 червня 2022 року в справі № 753/7478/18 вказано, що процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача. Водночас суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (див. постанови Верховного Суду від 03 липня 2026 року в справі № 460/2924/18, від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова від 03 липня 2026 року в справі № 460/2924/18, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 та ін.).

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (постанова Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 932/163/21).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем є способом захисту її права на отримання частини одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року № 31/в, оформленим протоколом, 2/3 частини одноразової грошової допомоги залишено нерозподіленими між колишньою дружиною загиблого військовослужбовця - ОСОБА_1 , яка є позивачкою у справі, та матір`ю дитини, яка народилася після смерті військовослужбовця - ОСОБА_3 , яка залучено до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Із Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості в якому є загальнодоступними, вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір в іншій справі позовного провадження про визнання батьківства (№ 541/310/26), відповідачкою в якому є ОСОБА_1 , оскільки рішення в справі вплине на її майнове право отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-XII. Саме з цих підставі постановою Полтавського апеляційного суду від 16 липня 2025 року в справі № 541/3993/23 було залишено без розгляду заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства, подану в порядку окремого провадження, і така постанова набрала законної сили.

Отже, саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є такими, що заявляють взаємовиключні права щодо одного й того самого предмета матеріального правовідношення, оскільки вони обидві претендують на одну й ту саму державну виплату, а тому рішення про встановлення юридичного факту безпосередньо визначає обсяг прав кожної з них.

Натомість ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі лише до матері загиблого військовослужбовця, право якої на отримання належної їй частки одноразової грошової допомоги не залежить від встановлення чи невстановлення спірного юридичного факту.

Водночас особу, яка відповідно до рішення МАОУ є безпосереднім претендентом на ту саму нерозподілену частину одноразової грошової допомоги та права якої безпосередньо оспорюються позивачкою, до участі у справі як співвідповідача не залучено.

За таких обставин спір розглянуто за неналежного суб`єктного складу відповідачів.

Оскільки позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів, а позивачка не заявляла клопотання про залучення належного співвідповідача, суди попередніх інстанцій помилково розглянули спір по суті.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 19 червня 2026 року в справі № 131/526/24.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Такі порушення норм цивільного процесуального закону є самостійною підставою для відмови в позові, тому доводи касаційний скарг по суті позовних вимог колегія суддів не досліджує.

Колегія суддів звертає увагу позивачки на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє її права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних учасників справи, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не порушене.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів скасовує рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, що не перебували у шлюбі між собою, встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду