ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/33766/23

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці Державної митної служби України №163-дс від 23.11.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким його - ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби з 04 грудня 2023 року, та яким припинено з 04 грудня 2023 року державну службу на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці;

- поновити ОСОБА_1 , на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 04 грудня 2023 року;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на його - ОСОБА_1 користь, на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 04 грудня 2023 року по день ухвалення рішення суду.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що проходив державну службу в органах Державної митної служби на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (далі ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці) та оскаржуваним наказом №163-дс від 23 листопада 2023 року припинено проходження ним державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

3. Позивач уважав оскаржуваний наказ №163-дс від 23.11.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що висновок за результатом проведеного розслідування є необґрунтованим та безпідставним, а також розслідування проведено з порушенням законодавства.

4. Вказував, що його 14 березня 2023 року затримано та повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України (вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою) в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023; за вказаною подією на підставі доповідної записки начальника відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці від 12.07.2023 наказом від 13.07.2023 №310 призначено проведення перевірки з окремих питань, та у подальшому відкрито дисциплінарне провадження; висновок за результатами службового розслідування складений виключно на підставі затримання позивача, а в оскаржуваному наказі Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 фактичні обставини викладені у тому ж формулюванні, що і слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси в ухвалі від 22 березня 2023 року.

5. ОСОБА_1 зазначав, що дисциплінарною комісією йому, фактично, інкриміновано кримінальне корупційне діяння, оскільки у наказі встановлено дії, яким надається оцінка в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023, у той час як його вина в межах кримінального провадження ще не доведена, чим порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений статтею 62 Конституції України; при цьому комісія не установлювала зазначені у поданні обставини, оскільки вони ґрунтуються виключно на акті за результатами перевірки з окремих питань від 15.09.2023; в оскаржуваному наказі також зазначено про те, що він уникав заходів для виявлення можливих фактів контрабанди та порушень митних правил, фактів ухилення від оподаткування задля пришвидшення митного оформлення та зняття форм митного контролю.

6. Позивач стверджував, що висновки, зроблені в оскаржуваному наказі, є недоведеними та безпідставними, оскільки він не проводив фізичний огляд вантажу, не був присутнім при його проведенні, не ставив і не знімав форми митного контролю в рамках відповідного митного оформлення, й окрім огляду за митними деклараціями митних процедур взагалі не виконував.

7. Позивач також звертав увагу на те, що формування дисциплінарної справи на підставі доповідної записки від 03.11.2023 продовжено з підстав недостатності матеріалів для підтвердження факту вчинення проступку; між тим, у наказі не висвітлено, які матеріали були зібрані та досліджені дисциплінарною комісією після 03.11.2023, що підтвердили б факт вчинення проступку; у змісті оскаржуваного наказу відсутні відомості про конкретні дії, які потягли за собою допущення відповідних наслідків, у тому числі негативного впливу та завдання шкоди репутації Одеській митниці.

8. Позивач указував, що не заперечує факту наявності в мережі інтернет публікацій висвітлення події, що мала місце 14 березня 2023 року, однак факт наявності тих чи інших публікацій не може слугувати, на його думку, підставою для звільнення з державної служби.

9. Позивач також уважав, що наказ від 13.07.2023 №310 про призначення проведення перевірки з окремих питань щодо дотримання ним норм чинного законодавства є необґрунтованим, оскільки перевірка з окремих питань не могла призначатися конкретно відносно фізичної особи, суть таких перевірок на думку позивача зводиться до перевірки діяльності структурних підрозділів, у той час як надання оцінки діям конкретних посадових (службових) осіб Держмитслужби та її територіальних органів відноситься до предмету службових розслідувань; призначення саме перевірки з окремих питань позбавило його права брати участь у такій перевірці, а саме отримувати інформацію щодо підстав проведення та питань, що підлягають перевірці, ознайомлюватись з документами, що підтверджують право уповноважених осіб на проведення перевірки, надавати пояснення з питань перевірки, а у разі незгоди з викладеною в акті про результати перевірки інформацією - зауваження.

10. Позивач зазначав, що з 23 жовтня 2023 року неодноразово звертався до дисциплінарної комісії з метою отримання матеріалів дисциплінарної справи, однак лише 01 грудня 2023 року матеріали дисциплінарної справи були направлені на його адресу, у той час як акт перевірки з окремих питань був наданий лише тимчасово для огляду. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав в ході проведеної перевірки з окремих питань.

11. Також обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указував, що Одеська митниця притягнула його до дисциплінарної відповідальності наказом №163-дс від 23.11.2023 з порушенням 6-місячного строку, який обчислюється з дня, коли начальник УБК та ПМП Одеської митниці дізнався про вчинення дисциплінарного проступку (14.03.2023).

12. Серед іншого зазначав, що відповідач при застосуванні найсуворішого дисциплінарного стягнення фактично не урахував його позитивну характеристику, попередню бездоганну поведінку, стажу професійної діяльності у майже 34 роки, відсутності дисциплінарних стягнень, високі показники виконання службових завдань, результати оцінювання його службової діяльності, наявності низки нагород, почесних звань, що є обставинами для пом`якшення відповідальності державного службовця, а також жодним чином не мотивував неможливості застосування до нього іншого виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з державної служби.

13. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби 04 грудня 2023 року;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 05 грудня 2023 року;

- стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2023 по 01.02.2024 у сумі 52 222, 21 грн без обов`язкових відрахувань.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

14. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції з`ясував, що позивача звільнено за порушення Присяги державного службовця. Зауважив, що порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Виснував, що звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Констатував, що припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

15. Суд першої інстанції, проаналізувавши положення Порядку організації та проведення внутрішніх перевірок у Державній митній службі України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.01.2020 №15 (далі - Порядок №15), дійшов висновку про те, що призначення перевірки з окремих питань, що стосується позивача та дотримання ним норм чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та умов контракту про проходження державної служби під час виконання службових обов`язків, не суперечить положенням Порядку №15, а не реалізація посадовою особою наданих прав, у тому числі щодо надання пояснень під час такої перевірки, не свідчить про порушення процедури її проведення.

16. Однак, досліджений акт перевірки від 15.09.2023 №7.10-25/427, на думку суду першої інстанції, свідчив про відсутність здійснення уповноваженими особами комплексу заходів для вивчення та оцінки стану організації роботи з будь-яких питань діяльності служби позивача, дотримання ним вимог нормативно-правових актів, розпорядчих та інших документів Держмитслужби, оскільки змістом акту перевірки є зміст ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 щодо обставин затримання 14.03.2023 позивача співробітниками УСБУ під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 1 000 дол. США; доповнений указаний акт моніторингом засобів масової інформації, де висвітлено факт затримання ОСОБА_1 .

17. Суд першої інстанції констатував, що будь-яких фактів, посилань на доказову базу вчинених позивачем порушень, окрім наведеного змісту ухвали суду щодо подій його затримання, акт не містить; на підставі указаного акту та згідно з наказом Одеської митниці від 16.10.2023 №133-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та сформовано дисциплінарну справу. Дослідженням мотивувальної частини подання від 14.11.2023 №7.10-25/56 [сформованого за результатами дисциплінарного провадження] судом першої інстанції установлено, що подання складене комісією виключно на підставі акту перевірки з окремих питань від 15.09.2023 №7.10-25/427, тобто також відображає лише зміст ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 та публікацій ЗМІ про затримання позивача.

18. Суд першої інстанції з`ясував, що у позивача та його безпосереднього керівника було відібрано додаткові пояснення; дисциплінарна комісія [зі змісту наданих позивачем пояснень] дійшла висновку, що свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку ОСОБА_1 не усвідомив та не визнав; безпосередній керівник ОСОБА_1 , начальник ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_2 , у наданих комісії поясненнях зазначив, що додаткові обставини та факти затримання підлеглого йому не відомі.

19. Підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст матеріалів перевірки з окремих питань, акту перевірки та матеріалів дисциплінарної справи і подання дисциплінарної комісії свідчить про їх тотожність. Суд констатував, що завдання і мета перевірки з окремих питань та дисциплінарного провадження не є тотожними. Зокрема, аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України; на відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку. Між тим, як з`ясовано судом першої інстанції, у ході розгляду справи, в оскаржуваному наказі за указаною у ньому подією, не наведено мотивів для застосування як самостійної підстави для звільнення позивача за порушення присяги у зв`язку з порушенням установленої організації праці або порушенням загальновстановлених зобов`язань окремо від кримінального провадження; інша частина змісту наказу щодо недобросовісного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення ним Присяги державного службовця - не містить окремо від кримінального провадження конкретних обставин дій, бездіяльності позивача з відповідними доказами порушення ним службових обов`язків, встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань.

20. Суд першої інстанції вважав, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об`єктивного встановлення обставин, а її висновки побудовані на припущеннях; відповідачем як суб`єктом владних повноважень за наслідком проведення службового розслідування, не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади держаної служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

21. У той же час суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо порушення шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення, який на думку позивача обчислюється з дня затримання (14 березня 2023 року) та зазначив, що строк слід обраховувати з дня складення дисциплінарною комісією подання від 14 листопада 2023 року №7.10-25/567, у якому зазначено, що дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку.

22. З огляду на скасування наказу про звільнення, позивача поновлено на посаді з 05 грудня 2023 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

23. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 апеляційну скаргу Одеської митниці задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

24. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки дисциплінарного провадження, на підставі яких прийнято оскаржувані накази, ґрунтуються на відомостях щодо подій, які відбулися навколо головного державного інспектора оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою порушеннями митних правил Одеської митниці ОСОБА_1, а саме: затримання його 14.03.2023 в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України; зазначені факти викликали суспільний резонанс та призвели до приниження авторитету державного органу Одеської митниці та Державної митної служби України в цілому, а також призвели до репутаційних втрат, підриву довіри до Одеської митниці, як органу публічної влади.

25. Апеляційний суд зазначив, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді, своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів державної служби, покладеним на нього обов`язкам та який підірвав довіру до нього, як до посадової особи органу державної влади, й призвів до приниження авторитету державної служби; факт затримання позивача висвітлено в багатьох засобах масової інформації, зміст та стилістика яких мала негативний відтінок та загальну спрямованість на приниження авторитету державного органу - Одеської митниці.

26. Суд апеляційної інстанції зауважив, що на відміну від звільнення зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Констатував, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення вжито за вчинення дій, що підривають авторитет митниці та її працівників в очах громадськості і порушує етику поведінки працівника митної служби; тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах; службовим розслідуванням доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

27. З урахуванням наведеного апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо не встановлення відповідачем факту вчинення будь-яких діянь окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження.

28. На думку суду апеляційної інстанції, рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Звернув увагу на те, що презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі Ringvold v. Norway, заява №34964/97). Відтак, уважав, що зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

29. Апеляційний суд указував, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності; притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 61 Конституції України; тож, провівши службове розслідування і установивши беззаперечні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, відповідач не мав чекати набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності на підставі Закону України «Про державну службу».

30. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження щодо позивача проведено у відповідності до Закону України «Про державну службу» та положень Порядку №1039, а доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

31. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 скасувати, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 -залишити в силі.

32. Підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, з урахуванням змісту уточненої касаційної скарги, ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 65 Закону України «Про державну службу» та не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 28.02.2020 у справі №818/1274/17, від 17.11.2022 у справі №480/9492/20, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 05.05.2019 у справі №807/196/17.

33. Позивач стверджує, що у межах дисциплінарного провадження не було зібрано жодного доказу, котрий поза межами кримінального провадження міг би підтверджувати ті чи інші обставини. Зазначає, що згідно прецедентної практики Верховного Суду ухвали слідчих суддів не є доказами у розумінні статті 84 КПК України, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності не може ґрунтуватися виключно на обставинах, викладених в ухвалі слідчого судді про відсторонення позивача від посади.

34. Серед іншого, в розрізі обґрунтування даної підстави для касаційного оскарження, позивач зазначає, що в судовій практиці не має жодного правового висновку, в якому б чітко було вказано про неможливість порушення принципу презумпції невинуватості в рамках здійснення дисциплінарного провадження.

35. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача та залишити в силі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

36. На переконання відповідача, судом апеляційної інстанції було враховано наявності усіх елементів складу дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_3 , а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято із використанням, зокрема, відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

37. 29 липня 2024 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

38. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду справи №420/33766/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В.↗, суддів: Білак М.В.↗, Мартинюк Н.М.

39. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, а скаржникові надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

40. Після надходження до Суду уточненої касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 19.09.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №420/33766/23 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

41. Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2026 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

42. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 року, у зв`язку з обранням судді Мартинюк Н.М. до Великої Палати Верховного Суду, для розгляду справи №420/33766/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В.↗, суддів Білак М.В.↗, Уханенка С.А.↗

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 березня 2023 року головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_1 затримано співробітниками УСБУ в Одеській області за участю відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури в рамках кримінального провадження №42023160000000015 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси у справі №947/8654/23 від 23.03.2023, 11.05.2023 та 09.06.2023 відсторонено ОСОБА_1 від посади головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці до 14 травня 2023 року, 15 червня 2023 року та 08 серпня 2023 року відповідно.

44. Начальник УБК та ПМП Одеської митниці Агоєв О. листом від 14.03.2023 №7.10-20-01/197 надіслав відділу внутрішньої безпеки та відділу чергових Одеської митниці інформацію про надзвичайну подію за участі ОСОБА_1 , що мала місце 14 березня 2023 року.

45. У свою чергу начальник відділу внутрішньої безпеки Одеської митниці Бойко О. №7.10-25/351 від 12.07.2023 доповідною запискою повідомив в.о. начальника Одеської митниці Єрмакова Ю. про затримання 14 березня 2023 року ОСОБА_1 та запропонував у відповідності до Порядку №15 розглянути питання про проведення перевірки з окремих питань щодо дотримання ОСОБА_1 норм чинного законодавства України та нормативно-правових актів під час виконання своїх посадових обов`язків та умов контракту про проходження державної служби.

46. На підставі указаної доповідної записки наказом Одеської митниці від 13.07.2023 №310 «Про проведення перевірки з окремих питань» та у відповідності до вимог Порядку №15 вирішено у строк до 15 вересня 2023 року Комісією провести перевірку з окремих питань щодо дотримання головним державним інспектором ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_1 норм чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та умов контракту про проходження державної служби під час виконання службових обов`язків, за результатами якої 15 вересня 2023 року складено акт №7.10-25/427.

47. В акті наведений зміст доповідної записки №7.10-25/351 від 12.07.2023 та ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23 березня 2023 року у справі №947/8654/23 щодо обставин затримання 14 березня 2023 року позивача співробітниками УСБУ під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 1000 дол. США. Також комісією здійснено моніторинг засобів масової інформації, де висвітлено факт затримання ОСОБА_1 .

48. Комісія дійшла висновку, що внаслідок вчинення позивачем умисних дій з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення, що суперечать покладеним на нього посадовим обов`язкам, вимогам контракту про проходження державної служби №1661 від 12.12.2022, порушено пункти 3.1.1., 3.1.3., 3.12., 4.3., 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та пункти 3 та 5 Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 №668 (далі - Правила №668), що у свою чергу призвело до порушення вимог пунктів 1, 2, 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу».

49. Також висновком комісії є те, що головний державний інспектор ОСОБА_1, використовуючи свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовуючи свій статус та інформацію про місце роботи, систематично одержуючи неправомірну вигоду для себе чи інших осіб, здійснив проступок, що призвів до неповаги прав, свобод і законних інтересів його колег, а також честі держави та державного органу в цілому. Недобросовісне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення ним Присяги державного службовця.

50. Згідно з актом про результати перевірки з окремих питань комісією запропоновано порушити дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку.

51. Наказом Одеської митниці від 16.10.2023 №133-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці ОСОБА_1, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи здійснення дисциплінарного провадження та затверджено її склад.

52. Згідно з наказом у якості підстави порушення дисциплінарного провадження зазначена доповідна записка керівника комісії з проведення перевірки з окремих питань від 22.09.2023 та акт про результати перевірки з окремих питань від 15.09.2023.

53. На підставі наказу Одеської митниці від 03.11.2023 формування дисциплінарної справи продовжено на підставі доповідної записки від 03.11.2023, у якій вказано на недостатність матеріалів для підтвердження факту вчинення проступку.

54. 14 листопада 2023 року дисциплінарна комісія направила на адресу в.о. начальника Одеської митниці подання №7.10-25/567, згідно з резолютивною частиною якого за результатами дисциплінарного провадження установлено, що ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання основних обов`язків державного службовця, визначених пунктами 1, 2, 6, 7, 8 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», пунктів 5, 10 Контракту про проходження державної служби №459 від 30.06.2021, підпунктів 3.1.1., 3.1.3., 3.12., 4.3., 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та пунктів 3 та 5 Правил етичної поведінки працівників Державної митної служби України, затвердженої наказом Держмитслужби від 02.09.2021 №668, порушив Присягу державного службовця в частині несумлінного виконання своїх службових обов`язків, що в свою чергу негативно вплинуло та завдало шкоди репутації та інтересам Одеської митниці.

55. Дисциплінарна комісія у поданні рекомендувала за указані порушення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

56. Наказом Одеської митниці №163-дс від 23.11.2023 відповідно до подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби 04 грудня 2023 року на перший робочий день після закінчення відпустки з підстав неналежного виконання основних обов`язків державного службовця визначених у нормативних актах вказаних у поданні.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

57. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

59. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

60. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування норм матеріального права і повноту дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.

61. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

62. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

63. Закон України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно його преамбули, визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

64. Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

65. За визначенням, що міститься у пункті 10 частини першої статті 2 Закону №889-VIII, службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

66. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону №889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

67. Відповідно до частини першої статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

68. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є державним службовцем та на підставі контракту №459 від 30.06.2021 проходив державну службу на посаді головного державного інспектора ОВ №1 УБК та ПМП Одеської митниці (категорія посади В); має спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»; Присягу державного службовця прийняв 04.07.1995.

69. На той час зміст Присяги державних службовців визначався статтею 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, частиною першою якої визначалося, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу приймають Присягу такого змісту:

«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки».

70. Відповідно до статті 61 Закону №889-VIII службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.

71. Статтею 62 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

72. Главою 2 Розділу VIII Закону №889-VIII (статті 64-79) визначені засади дисциплінарної відповідальності державних службовців.

73. Так, відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

74. Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначені у статті 65 Закону №889-VIII, відповідно до частини першої якої підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

75. Дисциплінарними проступками, як це визначено в частині другій статті 65 Закону №889-VIII, є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

76. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина перша статті 66 Закону №889-VIII).

77. Відповідно до частини другої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

78. Згідно з частиною першою та десятою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

79. Статтею 71 Закону №889-VIII визначено, що Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

80. Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

81. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження», відповідно до статті 71 Закону №889-VIII затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок №1039), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

82. Відповідно до пунктів 24, 25 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

83. Відповідно до пункту 33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

84. Відповідно до пункту 34 Порядку №1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

У разі проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції пропозиція (подання) можуть оформлюватися в електронній формі та підписуватися всіма її членами, які брали участь у голосуванні, із накладенням кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).

Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині зазначаються: дата складення; відомості щодо підстав для порушення дисциплінарного провадження; прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, його посада, інші відомості, що мають значення для здійснення дисциплінарного провадження.

У мотивувальній частині зазначаються:

у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- факти, що підтверджують відсутність вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку із відповідним обґрунтуванням;

- заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду;

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів;

- обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

- ступінь вини державного службовця;

- характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків;

- відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби;

- заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

У резолютивній частині зазначаються:

у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, висновок про відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку;

- пропозиція про закриття дисциплінарного провадження;

у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку:

- висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.

85. Колегія суддів указує, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

86. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

87. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

88. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

89. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

90. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

91. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

92. В основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

93. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

94. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

95. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок не може бути звільнений за порушення Присяги якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

96. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №803/1303/16, від 09.09.2020 у справі №803/1207/16, від 16.09.2020 у справі №813/1757/16, від 17.09.2020 у справі №2а/1570/10383/11, від 28.01.2021 у справі №803/1564/16, від 29.01.2021 у справі №260/779/19, від 08.07.2021 у справі №807/513/18, від 25.11.2021 у справі №826/6038/15, від 26.05.2022 у справі №420/6190/20, від 31.08.2022 у справі №240/7387/19, від 28.02.2025 у справі №640/13763/20, від 21.05.2025 у справі №380/13330/23, від 04.07.2025 у справі №320/28535/23, від 02.09.2025 у справі №120/11416/23, від 25.06.2026 у справі №320/33952/23 та багатьох інших.

97. Повертаючись до матеріалів цієї справи, суд першої інстанції встановив, що відносно позивача після події його затримання 14.03.2023 проведено спочатку перевірку на підставі наказу Одеської митниці від 13.07.2023 №310 «Про проведення перевірки з окремих питань» у відповідності до вимог Порядку №15 щодо дотримання ним норм чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів, положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та умов контракту про проходження державної служби під час виконання службових обов`язків, за результатами якої 15.09.2023 складений акт №7.10-25/427.

98. Вказаний акт перевірки від 15.09.2023 №7.10-25/427, на переконання суду першої інстанції, свідчив про відсутність здійснення уповноваженими особами комплексу заходів для вивчення та оцінки стану організації роботи з будь-яких питань діяльності служби позивача, дотримання ним вимог нормативно-правових актів, розпорядчих та інших документів Держмитслужби, оскільки зміст акту перевірки збігається зі змістом ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 щодо обставин затримання 14.03.2023 позивача співробітниками УСБУ під час отримання [за версією слідства] неправомірної вигоди у розмірі 1000 дол. США; доповнений вказаний акт моніторингом засобів масової інформації, де висвітлено факт затримання ОСОБА_1 .

99. Також у висновку акту вказано, що головний державний інспектор ОСОБА_1, використовуючи свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовуючи свій статус та інформацію про місце роботи, систематично одержуючи неправомірну вигоду для себе чи інших осіб, здійснив проступок, що призвів до неповаги прав, свобод і законних інтересів його колег, а також честі держави та державного органу в цілому; недобросовісне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення ним Присяги державного службовця.

100. Проте, як указував суд першої інстанції, будь-яких фактів, посилань на доказову базу вказаних порушень позивачем, окрім наведеного змісту ухвали суду щодо подій його затримання, акт не мітить.

101. На підставі вказаного акту та згідно з наказом Одеської митниці від 16.10.2023 №133-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 та сформовано дисциплінарну справу.

102. Дослідженням мотивувальної частини подання від 14.11.2023 №7.10-25/56 суд першої інстанції встановив, що подання складене комісією виключно на підставі акту перевірки з окремих питань від 15.09.2023 №7.10-25/427, тобто також відображають лише зміст ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23 та публікацій ЗМІ про затримання позивача; подання, як і висновок акту з окремих питань, будь-яких фактів вказаних порушень позивачем, окрім наведеного змісту ухвали суду щодо подій його затримання, не містить; аналіз матеріалів перевірки з окремих питань, акту перевірки та матеріалів дисциплінарної справи і подання дисциплінарної комісії свідчить про їх тотожність.

103. За таких обставин, аналізувавши співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи, суд першої інстанції виснував, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України; на відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

104. Між тим, за висновком суду першої інстанції, в оскаржуваному наказі за вказаною у ньому подією не наведено мотивів для застосування, як самостійної підстави, для звільнення позивача за порушення присяги у зв`язку порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань окремо від кримінального провадження; інша частина змісту наказу [щодо недобросовісного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення ним Присяги державного службовця] не містить окремо від кримінального провадження конкретних обставин дій, бездіяльності позивача з відповідними доказами порушення ним службових обов`язків, встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань.

105. Відтак, суд першої інстанції вважав, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об`єктивного встановлення обставин, а висновки побудовані на припущеннях; відповідачем, як суб`єктом владних повноважень за наслідком проведення службового розслідування, не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади держаної служби.

106. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді, своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів державної служби, покладеним на нього обов`язкам та який підірвав довіру до нього, як до посадової особи органу державної влади, й призвів до приниження авторитету державної служби. Зазначив, що факт затримання позивача висвітлено в багатьох засобах масової інформації, зміст та стилістика яких мала негативний відтінок та загальну спрямованість на приниження авторитету державного органу - Одеської митниці. Вказав, що позивач не дотримувався вимог Наказу №668, порушив вимоги Кодексу та Правил етичної поведінки, що негативно вплинуло на авторитет та репутацію Одеської митниці та Держмитслужби в цілому.

107. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що на відміну від звільнення зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження; вирішення питання про правомірність притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи; застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення вжито за вчинення дій, що підривають авторитет митниці та її працівників в очах громадськості і порушує етику поведінки працівника митної служби; тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах; службовим розслідуванням доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

108. Отже, суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо не встановлення відповідачем факту вчинення будь-яких діянь окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження. На думку апеляційного суду, рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.

109. Також указав, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності; притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 62 Конституції України; провівши службове розслідування і встановивши беззаперечні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, відповідач не мав чекати набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності на підставі Закону №889-VIII.

110. На переконання позивача, в контексті встановлених обставин у цій справі, вказані мотиви суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2020 у справі №818/1274/17, від 17.11.2022 у справі №480/9492/20, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 05.05.2019 у справі №807/196/17.

111. Провівши аналіз указаних судових рішень касаційного суду, колегія суддів констатує, що в них відсутні висновки щодо застосування положень статті 65 Закону №889-VIII. Єдине питання, що об`єднує спірні правовідносини із правовідносинами, на які покликається сторона позивача, полягає у тому, чи може бути притягнуто особу до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні / чи є необхідним встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення.

112. Судом установлено, що Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 у справі №818/1274/17 погодився із висновками судів та залишив їх рішення про задоволення позову в силі, оскільки в справі мало місце притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

113. У постанові від 09.10.2019 у справі №812/1706/15 [у якій мало місце звільнення прокурора] Верховний Суд виснував, що повідомлення про підозру є тільки формальним / офіційним припущенням органу / посадової особи, який / яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна. Натомість, дисциплінарна відповідальність є окремим / самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

114. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а [де мало місце звільнення працівника поліції]. Понад це, наголошено на тому, що вчинення особою дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного; притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання / дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення.

115. З`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такі висновки, окрім інших, викладені в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №814/334/17.

116. Позиція щодо неможливості притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, також знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а та від 08.05.2019 у справі №807/196/17.

117. Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за можливе застосувати у спірних правовідносинах висновки, викладені в наведених постановах Верховного Суду. Як і в правовідносинах зі звільненням працівників поліції / прокуратури, так і в правовідносинах, пов`язаних із звільненням державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (пункт 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII), набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного кримінального правопорушення та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави (пункт 4 частини першої статті 84 Закону №889-VIII) є окремою та самостійною підставою для припинення державної служби службовцем.

118. Так само, кваліфікація поведінки особи саме як порушення Присяги [як підстави для звільнення державного службовця за пунктом 1 частини другої статті 65 Закону №889-VIII] вимагає встановлення конкретного діяння, форми вини, характеру порушених службових обов`язків, наслідків такого діяння та обставин, які дають підстави вважати подальше перебування особи на державній службі несумісним із сутністю Присяги.

119. У цій справі висновок про порушення ОСОБА_1 . Присяги безпосередньо пов`язаний із твердженнями про [систематичне] отримання ним неправомірної вигоди. Якщо саме такі дії були реально вчинені та належно доведені, їх характер очевидно може бути предметом оцінки на відповідність Присязі державного службовця. Однак установлення тяжкості наслідків не може передувати установленню самого діяння. Тому без належної перевірки доказової основи висновку про [систематичне] отримання неправомірної вигоди передчасним є і похідний висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив такий проступок проти інтересів служби, який унеможливлює його подальше перебування на державній службі (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 24.09.2026 у справі №380/14513/23).

120. Як правильно установлено судом першої інстанції, що достеменно підтверджується матеріалами справи, в спірних правовідносинах висновки про порушення позивачем Присяги державного службовця ґрунтуються виключно на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме - ухвали слідчого судді Київського районного суду від 23.03.2023 у справі №947/8654/23.

121. Як правильно зазначає позивач у касаційній скарзі, в спірних правовідносинах у межах дисциплінарного провадження не було зібрано жодного доказу, котрий, поза межами кримінального провадження, міг би підтверджувати ті чи інші обставини, стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку чи порушення Присяги державного службовця.

122. За таких обставин, з огляду на наявну правозастосовчу практику [стосовно неможливості притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні / про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення], правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача.

123. Водночас, Верховний Суд не надає власної оцінки діям, які були інкриміновані позивачу, як порушення Присяги державного службовця, проте констатує, що в межах спірних правовідносинах відповідач, формально підійшовши до питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, необґрунтовано та незаконно припинив державну службу / звільнив із займаної посади.

124. При цьому, Верховний Суд уже наголошував на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України, та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях особи (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 17.11.2022 №480/9492/20).

125. У зв`язку із наведеним колегія суддів доходить висновків, що доводи касаційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи у Верховному Суді, а суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

126. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

127. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

128. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

129. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

130. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

131. Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 242, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,