ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/10748/23

Описова частина

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт, що вона та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з липня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Позов обґрунтовано тим, що у період з липня 2017 року до 14 березня 2023 року позивачка та спадкодавець підтримували фактичні шлюбні відносини, були пов`язані спільним побутом та проживанням, між ними були усталені відносини, які притаманні подружжю.

3. Зазначає, що за період спільного проживання був зроблений капітальний ремонт у будинку АДРЕСА_1 , та квартирі АДРЕСА_2 .

4. ОСОБА_1 посилається на те, що вказані ремонтні роботи здійснювалися за спільні кошти, оскільки дохід ОСОБА_5 не дозволяв проведення такого роду ремонтних робіт.

5. Після смерті ОСОБА_5 позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Листом від 20 березня 2023 року Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса роз`яснено, що позивачу необхідно надати відповідне рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю.

6. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.

7. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши, дослідивши подані позивачкою докази (покази свідків, фотокартки, розрахункові документи), дійшов висновку, що вказані докази доводять факт знайомства позивачки та спадкодавця влітку 2017 року, однак ці докази не підтверджують ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці з липня 2017 року.

8. Зокрема, оцінюючи критично покази свідків, місцевий суд зауважив, що їх покази ґрунтуються на словах позивачки, відповідно, вказане не свідчить, що ці особи були свідками певних подій.

9. Одеський апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, врахував сталу практику Верховного Суду, відповідно до якої самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зокрема висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі

№ 466/3769/16-ц.

10. Суд апеляційної інстанції відхилив за безпідставністю довід апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежної оцінки судом першої інстанції письмових доказів, а саме квитанцій, накладних, чеків та рахунків на придбання будівельних матеріалів, меблів та сантехніки, оскільки вказані докази підтверджують лише факт придбання певних товарів у різні проміжки часу, однак не містять відомостей щодо спільності коштів сторін, ведення ними спільного бюджету чи здійснення таких витрат саме як членами сім`ї.

11. Серед іншого апеляційний суд погодився з оцінкою місцевим судом наведених письмових доказів, які в переважній більшості датовані 2022 роком, тоді як позивачка просила встановити факт проживання однією сім`єю починаючи з липня 2017 року. Таким чином, наведені документи не підтверджують безперервності існування між сторонами сімейних відносин протягом усього заявленого періоду.

12. Одеський апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що інші докази, як то фотокартки, документи про лікування спадкодавця, супровід спадкодавця під час його лікування та придбання лікарських засобів не доводять існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 усталених сімейних відносин, спільного господарства та спільного бюджету.

13. Так само апеляційний суд погодився з мотивами відхилення місцевим судом акта від 28 травня 2023 року, підписаного допитаними в судовому засіданні свідками, оскільки такий доказ не є самостійним належним доказом у розумінні процесуального закону, який визначає спеціальний порядок отримання та дослідження показів свідків. При цьому вказані свідки були допитані в судовому засіданні, їх поясненням суд першої інстанції надав належну оцінку.

14. Підсумовуючи, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не надала суду беззаперечних доказів на підтвердження факту існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 усталених сімейних відносин у період з липня 2017 року до березня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сачаєвої І. О., на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2026 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

18. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16-ц, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій фактично відмовили у задоволенні позову саме через відсутність документального підтвердження спільного бюджету та спільних фінансових витрат, не надавши належної оцінки іншим доказам, які у своїй сукупності підтверджують існування сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

20. Вважає, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а саме: показання свідків; фотоматеріали; документи щодо ремонту будинку по АДРЕСА_1 ; документи щодо ремонту квартири на АДРЕСА_3 ; докази догляду за спадкодавцем під час його хвороби. Оскаржувані судові рішення не містять мотиви відхилення зазначених доказів.

21. На переконання ОСОБА_1 , суди застосували завищений стандарт доказування, хоча мали застосувати стандарт більшої вірогідності доказів, при цьому кожен доказ оцінювався ізольовано, без урахування взаємозв`язку з іншими доказами, які в сукупності підтверджували спільне проживання, догляд за спадкодавцем, спільний ремонт житла, тривалість сімейних відносин, сприйняття сторін оточенням як подружжя.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

23. 20 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Приморської державної нотаріальної контори в м. Одеса із заявою про прийняття спадщини. За її заявою була заведена спадкова справа № 148с/2023.

24. 22 березня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори в м. Одеса із заявою про прийняття спадщини. В заяві зазначив, що він є онуком померлого, іншим спадкоємцем є ОСОБА_2 , який є сином померлого.

25. Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_5 заповіту не залишив.

26. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2026 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

27. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

29. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

31. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

32. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

33. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

35. Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

36. Для визначення статусу сім`ї необхідне встановлення трьох складових: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

37. Відповідно до змісту статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

38. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

39. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

40. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

41. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

42. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

43. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

44. При цьому факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

45. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

46. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

47. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

48. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

49. Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

50. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

51. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

52. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

53. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

54. У справі, яка переглядається, позивачка на підтвердження факту проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю у період з липня 2017 року до 14 березня 2023 року, надала суду такі докази: спільні фото з ОСОБА_5 , фото спільного відпочинку, копії медичних документів ОСОБА_5 , докази (чеки, накладні) спільно проведеного капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_1 , де проживали разом, та спільно проведеного капітального ремонту квартири АДРЕСА_2 ; акт, підписаний свідками, на підтвердження спільного проживання у вказаному житловому будинку. Позивачка вказувала на те, що факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 підтверджується й показаннями свідків.

55. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надала суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_5 у період з липня 2017 року до дня смерті останнього, ведення спільного бюджету, господарства та побуту, та не довела, що між нею та ОСОБА_5 були відносини, притаманні подружжю, а також не надала суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження спільно проведеного капітального ремонту житлового будинку та квартири за час спільного проживання з ОСОБА_5 , тобто проведення ремонтних робіт та придбання меблів саме в результаті спільної їхньої праці та за спільні грошові кошти.

56. Верховний Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 з ОСОБА_5 в житловому будинку АДРЕСА_1 та в квартирі АДРЕСА_2 , окрім акта від 28 травня 2023 року, підписаного свідками, який суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили як неналежний доказ.

57. Матеріали справи взагалі не містять доказів на підтвердження будь-якого зв`язку спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 із вказаними житловими приміщеннями (будинок, квартира), тобто відсутні докази фактичного проживання цих осіб за вказаними адресами, а отже суди дійшли до правильного висновку про непідтвердження належними та допустимими доказами спільного побуту ОСОБА_1 з ОСОБА_5 .

58. Серед іншого Верховний Суд врахував невідповідність зазначених ОСОБА_1 обставин її спільного проживання з ОСОБА_5 у період з липня 2017 року до 14 березня 2023 року в житловому будинку АДРЕСА_1 та в квартирі АДРЕСА_2 фактичним обставинам справи (доказам).

59. Так, відповідно до договорів від 12 серпня 2022 року та від 18 вересня 2022 року, укладеним з «Найкращий ломбард», на який посилається ОСОБА_1 , вказуючи, що її заощадження також були залученні у ремонт житлового будинку та квартири, місцем проживання позивачки вказано: АДРЕСА_4 , яка (адреса) також відповідає заяві, поданій у березні 2023 року до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса.

60. З огляду на наведене, безпідставними доводами касаційної скарги є недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та застосування судами завищеного стандарту доказування, оскільки враховуючи наведені вище обставини можливість застосування стандарту більшої вірогідності доказів спростовується саме через їх, в переважній більшості, неналежності та невідповідності.

61. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

62. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до власного тлумачення заявницею норм права та переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

63. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявницею постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

64. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

65. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

66. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

67. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,