ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 159/3380/24

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального закладу «Школа мистецтв» Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області (далі - КЗ "Школа мистецтв") про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01 вересня 2023 року вона працювала на посаді викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв». Відповідно до наказів від 25 квітня 2024 року № 16-од, від 26 квітня 2024 року № 17-од, від 29 квітня 2024 року № 19-од її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а відповідно до наказу від 30 квітня 2024 року № 9-к/тр її звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Вона сумлінно виконувала свої обов`язки, але несподівано 08 квітня дізналась про заяву від батьків однієї з учениць про насильницькі дії відносно неї. Після цього на неї почався психологічний тиск: її не пускали до школи для проведення занять за раніше узгодженим розкладом о 9-30 год в суботу, 13 та 20 квітня довелося змінювати свій розклад і починати заняття о 10 год. Їй відмовили у зміні розкладу, а замість 12 та 19 квітня уроки були проведені 13 та 20 квітня, а 26 квітня вона на прохання батьків учениці почала занять на 15 хвилин раніше, після чого директорка заявила про чергове порушення розкладу занять і запросила для ознайомлення з доганами за порушення трудової дисципліни - відсутність на робочому місці 12 та 19 квітня та порушення мовного законодавства. Через три дні - 29 квітня 2024 року її ознайомили з черговим наказом про оголошення догани за систематичне невиконання вимог посадових обов`язків. В цей же день вона звернулась зі скаргою до Департаменту культури, молоді та спорту, а 30 квітня 2024 року її звільнили за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, підставою якого стали три накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивачка вважає зазначені накази незаконними та такими, що порушують її трудові права, оскільки видані з порушенням норм трудового законодавства: не були враховані обставини, за яких вчинено проступки, ступінь їх тяжкості, відсутність шкоди учасникам освітнього процесу, не наведено конкретних фактів проступків, порушення мовного законодавства не є дисциплінарним проступком відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». В наказі про звільнення не зазначено, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення, не вимагалось надання пояснень.

На підставі викладеного, позивачка просила:

скасувати наказ № 16-од від 25 квітня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення - догани;

скасувати наказ № 17-од від 26 квітня 2024 рокупро застосування дисциплінарного стягнення - догани;

скасувати наказ № 19-од від 29 квітня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення - догани;

скасувати наказ № 9-к/тр від 30 квітня 2024 року про звільнення з роботи;

поновити її на роботі на посаді викладача фортепіано та загального фортепіано;

стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;

стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 36 300,00 грн.

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 10 липня 2025 року у складі судді Хвіц Г. Й., у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Школа мистецтв» про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наказу від 25 квітня 2024 року № 16-од викладачу ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці 12 квітня 2024 року та 19 квітня 2024 року), підставою для видачі вказаного наказу зазначені акти про факт відсутності працівника на робочому місці від 12 квітня 2024 року № 1 та від 19 квітня 2024 року № 2. Доводи позивача про те, що вона була відсутня на робочому місці з відома директорки школи Сачук Т. Г. , яка знала про перенесення занять на інші дати, суд не прийняв до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та спростовані матеріалами справи, зокрема, актами про факт відсутності працівника на робочому місці. Зміна розкладу занять без погодження та відома керівництва школи є порушенням посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку, тому відсутні підстави для скасування наказу від 25 квітня 2024 року № 16-од.

Відповідно до наказу від 26 квітня 2024 року № 17-од позивачу оголошено догану за невиконання вимог посадової інструкції та законодавства щодо забезпечення здобуття учнями освіти державною мовою. Підставою для цього стала колективна скарга викладачів КЗ «Школа мистецтв» від 22 квітня 2024 року, протокол № 7 від 23 квітня 2024 року зборів трудового колективу КЗ «Школа мистецтв» про те, що викладач ОСОБА_1 всі уроки проводить виключно російською мовою, на зауваження викладачів школи щодо порушення законодавства щодо мови освітнього процесу не реагує. Доводи позивача про те, що наказ відповідача про оголошення їй догани від 26 квітня 2024 року є незаконним, а колективна скарга викладачів школи, що стала підставою для цього, - сфальсифікованою, суд не прийняв до уваги, оскільки такі є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи, тому відсутні підстави для скасування наказу від 26 квітня 2024 року № 17-од.

Наказом від 29 квітня 2024 року № 19-од позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ненормативну поведінку та порушення педагогічної етики. Підставою для винесення цього наказу зазначено заяву батьків учениці ОСОБА_3 від 10 квітня 2024 року. З матеріалів справи видно, що 10 квітня 2024 року на ім`я директора КЗ «Школа мистецтв» надійшла заява від батьків учениці ОСОБА_3 про переведення її до іншого вчителя у зв`язку з тим, що викладач ОСОБА_1 кричить на дитину під час уроків, порівнює її з іншими дітьми та б`є її по пальцях. У пояснювальній записці ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року остання зазначила, що це неправдива інформація, проте вважала за необхідне перевести дитину до іншого викладача, оскільки вона не може знайти спільну мову з дитиною і її батьками для успішного продовження навчання. З цього приводу на підставі наказу директора КЗ «Школа мистецтв» від 12 квітня 2024 року № 12-од було проведено службове розслідування та актом від 29 квітня 2024 року визнано поведінку викладача ОСОБА_1 ненормативною, зазначено про недотримання останньою вимог Посадової інструкції та педагогічної етики, невміння та небажання вирішувати конфліктні ситуації з батьками. З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи повністю підтверджуються факти систематичних порушень трудової дисципліни з боку позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу від 30 квітня 2024 року № 9-к/тр ОСОБА_1 звільнено із посади викладача фортепіано та загального фортепіано за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали накази від 25 квітня 2024 року № 16-од, від 26 квітня 2024 року № 17-од, від 29 квітня 2024 року № 19-од про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.Враховуючи порушення трудової дисципліни, які були допущені позивачем, за які її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів ОСОБА_1 було обгрунтовано і правомірно звільнено з посади викладача фортепіано та загального фортепіано за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

При цьому суд виходив із того, що оскільки на позивача посадовою інструкцією покладені певні обов`язки, їх систематичне невиконання позивачем без поважних причин підтверджується доказами у справі, та враховуючи наявні у позивача дисциплінарні стягнення у виді догани за невиконання без поважних причин покладених на неї трудовим договором обов`язків, відповідач мав підстави для звільнення ОСОБА_1 .

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити, то моральна шкода їй не може бути відшкодована, враховуючи, що дана вимога є похідною від основної про визнання незаконними та скасування наказів про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 рокуз урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 листопада 2025 року, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Турійського районного суду Волинської області від 10 липня 2025 року у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора КЗ «Школа мистецтв» від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв» на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача фортепіано та загального фортепіано КЗ «Школа мистецтв». Стягнуто з КЗ «Школа мистецтв» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 124 553,69 грн. Стягнуто з КЗ «Школа мистецтв» на користь ОСОБА_1 2 000 грн моральної шкоди. Стягнуто з КЗ «Школа мистецтв» в дохід держави судовий збір у розмірі 3 667,93 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю. Іншими словами, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наказ від 25 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності був прийнятий з дотриманням норм трудового законодавства.

В той же час колегія суддів вважала, що відповідач не довів вини позивачки у порушенні трудової дисципліни, а саме не довів, що позивачка ОСОБА_1 всі уроки проводить виключно російською мовою. Подана викладачами школи колективна скарга з достовірністю не підтверджує цього. Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення позивачкою мовного законодавства відповідач суду не надав.

Також колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів порушення позивачкою ОСОБА_1 посадової інструкції і педагогічної етики. Заява батьків учениці школи ОСОБА_3 щодо поведінки викладача школи ОСОБА_1 з достовірністю не підтверджує порушення останньою педагогічної етики. Будь-яких інших доказів на підтвердження винної поведінки позивачки відповідач суду не надав.

Надаючи оцінку законності звільнення позивачки на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ директора КЗ «Школа мистецтв» від 30 квітня 2024 року № 9-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача фортепіано та загального фортепіано не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки відповідач суду не довів того, що позивачка систематично порушувала свої трудові обов?язки.

Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції керувався вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з подальшими змінами і доповненнями. ОСОБА_1 була звільнена з роботи 30 квітня 2024 року. Розрахунковий період - два календарних місяці, що передують місяцю події: лютий та березень 2024 року. Зарплата за лютий місяць складає 7 363,81 грн, за березень місяць складає 6 259,25 грн (разом 13 623,06 грн). У лютому 2024 року 29 днів, 8 вихідних (суботи/неділі), робочих днів - 21. У березні 2024 року 31 день, з яких 10 вихідних, 21 робочих днів (разом 42 робочі дні). Середньоденний заробіток складає 324,36 грн (13 623,06 х 42 робочих днів). Розрахунковий період складає з 01 травня 2024 року по 20 жовтня 2025 року. Кількість робочих днів за цей період складає 384. Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 124 553,69 грн.

Оскільки позивачка була звільнена з роботи з порушенням трудового законодавства, суд апеляційної інстанції доходить висновку про стягнення з відповідача у її користь заподіяної моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн. При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з КЗ «Школа мистецтв» на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1 816,80 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначив, що у листопаді 2025 року позивач подала апеляційному суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій вона просить ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким в резолютивній частині постанови зазначити про визнання незаконним та скасування наказу № 17-од директора КЗ «Школа мистецтв» від 26 квітня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення - догани до ОСОБА_1 ; про визнання незаконним та скасування наказу № 19-од директора КЗ «Школа мистецтв» від 29 квітня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення - догани до ОСОБА_1 ; стягнути з КЗ «Школа мистецтв» на її користь суми понесених судових витрат в суді першої інстанції у розмірі 3 633,60 грн, в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 451,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Отже, при розгляді справи не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, позивачці ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 за подання позовної заяви сплатила судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.

За подання апеляційної скарги позивачці ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1 816,80 грн, але вона сплатила судовий збір в розмірі 5 451 грн. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.

Також судом встановлено, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, позивач просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Колегія суддів не взяла до уваги надані позивачем копії скріншотів з системи інтернет-банкінгу Приват24 про грошові перекази, оскільки з них неможливо встановити призначення сплачених коштів та суті переказу. Отже позивач не надала апеляційному суду доказів, які підтверджують здійснення нею витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, і які оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з КЗ «Школа мистецтв» на користь ОСОБА_1 6 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу не має.

Аргументи учасників справи

У грудні 2025 року КЗ «Школа мистецтв» засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Лавренчуком О. В. , на постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд апеляційної інстанції проігнорував практику Верховного Суду та невірно трактував обставини справи на відміну від суду першої інстанції, а саме постанови Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/15754/19;

апеляційний суд відкинув доводи відповідача про доведеність вини позивача та не дослідив наявні докази, зокрема, показання трудового колективу, учнів та батьків;

апеляційний суд не врахував, що з матеріалів справи вбачається, що позивач дискредитувала себе на посаді педагога та втратила повагу та довіру серед учнів та їх законних представників;

апеляційний суд хибно вирішивши, що відповідач не довів порушення позивачем посадової інструкції і педагогічної етики, зазначив, що заява батьків учениці школи щодо поведінки викладача з достовірністю не підтверджує порушення останньою педагогічної етики, проігнорував те, що підставою для винесення цього наказу зазначено заяву батьків, пояснювальну записку, протокол зборів трудового колективу, акт службового розслідування, тобто апеляційний суд зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначила, що апеляційний суд об`єктивно та правильно ухвалив постанову, правильно мотивував своє рішення, обґрунтовано зробив висновок, що відповідач не довів її провину у порушенні трудової дисципліни в установі щодо проведення всіх уроків музики виключно російською мовою та щодо порушення педагогічної етики. А взагалі, притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення з роботи викликане упередженим ставленням до неї зі сторони директора закладу та є результатом неприязних особистих відносин, що виникли в квітні 2024 року. Вона, як тимчасово переміщена особа, після двох років успішного навчання дітей музиці, у квітні місяці 2024 року на протязі п`яти днів отримала три догани, а на шостий день отримала наказ про звільнення.

Спілкування з директором протягом двох років завжди відбувалось російською мовою, бо вона приїхала з Росії і не все розуміла українською мовою. Про створені конфліктні ситуації та мобінг відносно себе вона повідомляла селищного голову, а в подальшому 22 травня 2024 року прокурор Ковельської окружної прокуратури вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за ознаками статей 172, 382 частина 2 КК України (здійснення грубого порушення службовою особою законодавств про працю та умисне невиконання службовою особою постанови суду, яка набрала законної сили).

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 159/3380/24 та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання КЗ «Школа мистецтв» про зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року відмовлено.

У лютому 2025 року матеріали справи № 159/3380/24 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 січня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження - суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/15754/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 01 вересня 2023 року була прийнята на роботу на посаду викладача фортепіано та загального фортепіано Комунального закладу «Школа мистецтв» Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області.

На підставі наказу від 25 квітня 2024 року № 16-од позивачка ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності і їй було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на робочому місці 12 квітня 2024 року та 19 квітня 2024 року. Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 12 квітня 2024 року та 19 квітня 2024 року свідчать складені директором і викладачами школи відповідні акти. Сама позивачка ОСОБА_1 не заперечувала, що вона була відсутня на робочому місці 12 квітня 2024 року і 19 квітня 2024 року.

На підставі наказу від 26 квітня 2024 року № 17-од позивачку ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і їй була оголошена догану за невиконання вимог посадової інструкції та законодавства щодо забезпечення здобуття учнями освіти державною мовою. Підставою для цього стала колективна скарга викладачів КЗ «Школа мистецтв» від 22 квітня 2024 року, протокол № 7 від 23 квітня 2024 року зборів трудового колективу КЗ «Школа мистецтв».

Наказом від 29 квітня 2024 року № 19-од позивачка ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності за ненормативну поведінку та порушення педагогічної етики. Підставою для винесення цього наказу зазначено заяву батьків учениці ОСОБА_3 від 10 квітня 2024 року, пояснювальну записку ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року, протокол № 5 від 12 квітня 2024 року зборів трудового колективу КЗ «Школа мистецтв», акт службового розслідування від 29 квітня 2024 року.

10 квітня 2024 року на ім`я директора КЗ «Школа мистецтв» Сачук Т. Г. надійшла заява від батьків учениці ОСОБА_3 про переведення її до іншого вчителя у зв`язку з тим, що викладач ОСОБА_1 кричить на дитину під час уроків, порівнює її з іншими дітьми та б`є її по пальцях.

У пояснювальній записці ОСОБА_1 зазначила, що це неправдива інформація, проте вважала за необхідне перевести дитину до іншого викладача, оскільки вона не може знайти спільну мову з дитиною і її батьками для успішного продовження навчання.

На підставі наказу директора КЗ «Школа мистецтв» Сачук Т. Г. від 12 квітня 2024 року № 12-од було проведено службове розслідування, за результатами якого 29 квітня 2024 року був складений акт, в якому зазначено, що в кабінетах та коридорах школи немає камер відео спостереження, а також зазначено, що в присутності викладачів школи учениця ОСОБА_3 підтвердила факт биття по пальцях викладачем ОСОБА_1 за те, що іноді не попадає в ноти, а також у присутності викладачів школи учениця ОСОБА_3 підтвердила факт систематичного проведення уроків викладачем ОСОБА_1 на підвищених тонах. Згідно з висновками комісії поведінку викладача ОСОБА_1 визнано ненормативною, зазначено про недотримання останньою посадової інструкції та педагогічної етики, невміння та небажання вирішувати конфліктні ситуації з батьками учнів.

Наказом від 30 квітня 2024 року № 9-к/тр ОСОБА_1 звільнено із посади викладача фортепіано та загального фортепіано за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали накази від 25 квітня 2024 року № 16-од, від 26 квітня 2024 року № 17-од, від 29 квітня 2024 року № 19-од про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з положеннями статті 147 КЗпП України догана є одним із заходів дисциплінарного стягнення, який може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та в який час.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку може минути не більше місяця (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 149/1568/19 (провадження № 61-6866св20)).

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року у справі № 133/2002/16-ц (провадження № 61-38752св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18) зазначено, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі №487/1885/17 (провадження № 61-25009св18) вказано, що «підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16 (провадження № 61-35796св18), Верховний Суд зазначив, що «у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом третім статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18 (провадження № 61-45629ск18) Верховний Суд зазначив, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження № 61-17179св18) Верховний Суд зазначив, що «звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18) Верховний Суд зазначив, що «суд, вирішуючи спір, повинен з`ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі норм трудового законодавства слід дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц (провадження № 61-15293св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті. Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22), зазначено, що з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 - «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається із, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

звертаючись з позовом про скасування наказів та поновлення на роботі ОСОБА_1 посилалась на те, що її двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, після чого звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Вона сумлінно виконувала свої обов`язки, але несподівано дізналась про заяву від батьків однієї з учениць про насильницькі дії відносно неї. Після цього на неї почався психологічний тиск. Вважає накази незаконними та такими, що порушують її трудові права, оскільки видані з порушенням норм трудового законодавства: не були враховані обставини, за яких вчинено проступки, ступінь їх тяжкості, відсутність шкоди учасникам освітнього процесу, не наведено конкретних фактів проступків, порушення мовного законодавства не є дисциплінарним проступком відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». В наказі про звільнення не зазначено, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення, не вимагалось надання пояснень;

відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що за першим наказом про оголошення догани зміна розкладу занять без погодження та відома керівництва школи є порушенням посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку, тому відсутні підстави для його скасування наказу; за другим наказом позивачу правомірно оголошено догану за невиконання вимог посадової інструкції та законодавства щодо забезпечення здобуття учнями освіти державною мовою, доводи позивача про те, що колективна скарга викладачів школи, що стала підставою для цього, є сфальсифікованою, суд не прийняв до уваги, оскільки такі є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи; щодо наказу від 29 квітня 2024 року за результатами службового розслідування визнано поведінку ОСОБА_1 ненормативною, зазначено про недотримання останньою вимог посадової інструкції та педагогічної етики, невміння та небажання вирішувати конфліктні ситуації з батьками. З огляду на викладені обставини, матеріалами справи повністю підтверджуються факти систематичних порушень трудової дисципліни з боку позивача ОСОБА_1 . Враховуючи порушення трудової дисципліни, які були допущені позивачем, за які її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів ОСОБА_1 було обгрунтовано і правомірно звільнено з посади викладача фортепіано та загального фортепіано за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наказ від 25 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності був прийнятий з дотриманням норм трудового законодавства. В той же час колегія суддів вважала, що відповідач не довів, що позивачка всі уроки проводить виключно російською мовою. Подана викладачами школи колективна скарга з достовірністю не підтверджує цього. Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення позивачкою мовного законодавства відповідач суду не надав. Також колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів порушення ОСОБА_1 посадової інструкції і педагогічної етики. Заява батьків учениці школи ОСОБА_3 щодо поведінки викладача школи ОСОБА_1 з достовірністю не підтверджує порушення останньою педагогічної етики. Будь-яких інших доказів на підтвердження винної поведінки позивачки відповідач суду не надав. Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача фортепіано та загального фортепіано не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки відповідач суду не довів того, що позивачка систематично порушувала свої трудові обов?язки;

в той же час апеляційний суд належним чином не мотивував спростування висновків суду першої інстанції щодо незаконності наказів про оголошення догани від 26 квітня 2024 року та 29 квітня 2024 року. Апеляційний суд не прийняв до уваги та не надав належної оцінки колективній скарзі викладачів КЗ «Школа мистецтв» від 22 квітня 2024 року, протоколу № 7 від 23 квітня 2024 року зборів трудового колективу КЗ «Школа мистецтв» та заяві батьків учениці ОСОБА_3 від 10 квітня 2024 року, протоколу № 5 від 12 квітня 2024 року зборів трудового колективу КЗ «Школа мистецтв», акту службового розслідування від 29 квітня 2024 року відповідно, зазначивши лише, що інших доказів порушення вчинених проступків не надано;

за таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок про законність наказів про оголошення догани позивачу, натомість апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення в цій частині;

щодо поновлення на роботі: оспорений наказ про звільнення, окрім посилання на оголошені догани, не містить конкретного порушення трудової дисципліни, за яке слід звільнити позивача, в той час як умовою для звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, є те, що працівник, який мав дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни, і знову вчинив дисциплінарний проступок;

отже, апеляційний суд зробив вірний висновок щодо незаконності наказу про звільнення та поновлення на роботі, але помилився щодо мотивів такої незаконності;

враховуючи, що апеляційний суд обґрунтовано поновив позивача на посаді, наявні підстави для стягнення середнього заробітку та моральної шкоди у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі;

проте в резолютивній частині постанови апеляційний суд першої інстанції помилково не зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині:

позовних вимог про скасування наказів про оголошення доган скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, стягнення середнього заробітку змінити в резолютивній частині, виклавши її в такій редакції: «Стягнути з Комунального закладу «Школа мистецтв» Луківської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 124 553 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят три) гривні 69 копійок з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків та зборів».

стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Щодо судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається з, зокрема: резолютивної частини із зазначенням: висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення (пункт 4 частини 1 статті 416 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

З урахуванням результату касаційного перегляду постанову апеляційного суду в частині стягнення судового збору слід змінити - стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 2456,74 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду