ПОСТАНОВА
головуючого Синельникова Є. В.,
суддів Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
Шиповича В. В., учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба», треті особи: професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошукова-рятувальна служба», Національне агентство з питань запобігання корупції, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», треті особи: професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошукова-рятувальна служба», Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було звільнено по пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України із порушенням чинного законодавства України: 1) під час надання попередження про майбутнє звільнення не було запропоновано вакантних посад, а потім, незважаючи на згоду із будь-якою вакантною посадою з запропонованих, за тиждень до звільнення, чотирьох вакантних посад, проігноровані вимоги законодавства про надання таких вакантних посад для подальшого працевлаштування; 2) позивача було звільнено як викривача, який звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з повідомлення про корупцію з боку керівництва підприємства; 3) скорочення штату відбулось за відсутністю техніко-економічного обґрунтування та без наявності будь яких підстав для цього;
4) звільнення відбулось без попередньої згоди виборного органу профспілкової організації, членом якої є позивач; 5) звільнення відбулось протягом року після закінчення повноважень члена виборного органу професійної спілки; 6) скорочення штату відбулось без направлення попередньої інформації професійної спілці та без проведення попередніх консультацій; 7) масове вивільнення здійснено без повідомлення державної служби зайнятості.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року № 230-к про звільнення з посади менеджера з якості сектору з якості; поновити його на посаді менеджера з якості сектору з якості в казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» з 21 квітня 2020 року; стягнути з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року № 230-к про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з якості сектора з якості казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з якості сектора з якості казенного підприємства « Морська пошуково-рятувальна служба».
Стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2020 року по 20 жовтня 2020 року включно у загальному розмірі 45 855 грн 30 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення
ОСОБА_1 на посаді менеджера з якості сектору якості казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та стягнення з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 7 642 грн 55 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час звільнення було порушені вимоги про своєчасне інформування профспілкової організації про заплановані вивільнення та проведення відповідних консультацій, порушені вимоги про одночасне надання працівнику повідомлення про існуючі вакантні посади, не повідомлено працівника про всі існуючі посади та не виконані вимоги закону про працевлаштування особи, посада якої підлягає скороченню, а також звільнення протягом року з ініціативи роботодавця працівника, який обирався до складу профспілкових органів.
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 7 642,55 грн, а середньоденна 955,32 грн. Враховуючи те, що звільнення відбулось 21 квітня 2020 року, а рішення ухвалено 20 жовтня 2020 року строк вимушеного прогулу складає шість місяців, а розмір оплати за цей період часу встановлено у
45 855,30 грн, які підлягають стягненню з роботодавця на користь незаконно звільненого працівника.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року змінено в частині розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2020 року по 20 жовтня 2020 року включно у загальному розмірі
116 549,04 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи відсутність належних та допустимих доказів своєчасного інформування профспілкової організації про заплановані вивільнення та відсутність доказів проведення відповідних консультацій із профспілковим комітетом, апеляційний суд погодився із висновком районного суду щодо доведеності факту порушення роботодавцем процедури при здійсненні початкової процедури скорочення штатів. Також матеріалами справи підтверджено, що казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» не було доведено до відома державної служби зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників (більше 10 % працівників на підприємстві), чим порушено норми трудового законодавства.
Під час безпосереднього ознайомлення зі списком вакантних посад актів про згоду або незгоду особи не складалось та відсутня письмова заява про відмову від запропонованих посадах. Законодавець чітко визначає, що підставою ненадання вакантних посад для подальшого працевлаштування є саме відмова працівника, яка повинна бути чітко вираженою а не припущення роботодавця.
За час вимушеного прогулу, який становить 125 робочих дні, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заробітну плату в розмірі 116 549,04 грн = 955,32грн (середньоденна заробітна плата) х 125 робочих дні, який визначений без відрахування податку на доходи фізичних осіб і інших загальнообов`язкових платежів, суми яких підлягають утриманню при виплаті вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» подало касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня
2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада
2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 359/8899/17, від 21 березня 2019 року у справі
№ 568/879/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 760/7037/17-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 127/27392/19, від 30 вересня 2020 року у справі №459/2165/18 та від 25 лютого 2021 року у справі № 303/1464/20.
Крім того, вказує на порушення норм процесуального права, що виявилось у встановленні обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що судами здійснено неправильне тлумачення статті 49-4 КЗпП України, та, як результат, здійснено неправильний висновок щодо встановлення зазначеною нормою обмеження дискреційних повноважень роботодавця (або у повноваженої особи) щодо визначення (зміни) штатного розкладу та звільнення працівників з економічних причин. Суди належним чином не дослідили лист казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 10 жовтня 2019 року № 41/580-19 та обставини справи щодо повідомлення профспілки про намічувані звільнення та проведення консультацій. Також заявник зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на підприємстві не відбувалося масового вивільнення, а отже судами здійснено помилковий висновок лише на підставі доводів позивача без підтвердження зазначеного будь-якими доказами.
Заявник зазначає, що запропоновані посади не відповідали кваліфікації ОСОБА_1 , а тому були відсутні підстави для його переведення на запропоновані посади, не дивлячись на те, що він надав згоду стосовно його переведення на будь-яку із зазначених посад, оскільки бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду у разі невідповідності його кваліфікації. Звертає увагу, що роботодавцю не було відомо про членство ОСОБА_1 у профспілці казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яка була зареєстрована після його звільнення, тоді як суди на підставі недопустимих доказів помилково встановили факт доведення до відома роботодавця інформації про членство позивача у профспілці.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу за позовом
ОСОБА_1 до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», треті особи: професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошукова-рятувальна служба», Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на касаційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 16 червня 2016 року був прийнятий на роботу до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаду менеджера з якості відповідно до наказу від 04 травня 2016 року № 3-к.
Із 27 травня 2018 року був переведений на посаду менеджера з якості сектору з якості відповідно до наказу від 27 березня 2018 року № 204-к (а. с. 15, т. 1).
Згідно із наказом від 17 лютого 2020 року № 116-н, виданого директором казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Державної служби Морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 , на виконання листа Державної служби морського і річкового транспорту України від 10 січня 2020 року № 207/07/15-20 щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємств на виконання міжнародних зобов`язань України, скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат з
17 квітня 2020 року виводяться зі штатного розпису казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» 37 штатних одиниць, серед яких пункт 1.7 завідувач сектору з якості, в кількості однієї штатної одиниці, з посадовим окладом 16 869,00 грн (а. с. 16, т. 1).
18 лютого 2020 року відповідно до наказу від 17 лютого 2020 року № 116-н ОСОБА_1 попереджено про вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, про що він власноруч розписався на попередженні
(а. с. 19, т. 1).
15 квітня 2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений під власну підпис із списком вакантних посад казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» у вигляді: 1) програміст системного (посада для особи з обмеженими можливостями); 2) моторист 1 класу - матрос 1 класу;
3) моторист 1 класу; 4) начальник МРПЦ, на якому власноруч розписався в отриманні списку (а. с. 21, т. 1).
Наказом від 21 квітня 2020 року № 230-к за підписом директора
ОСОБА_2 . ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади менеджера з якості сектору з якості 21 квітня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, грошової компенсації за 2 календарних дні невикористаної щорічної відпустки та надбавки за вислугу років за квітень місяць (стаж безперервної роботи
5 років) (а. с. 20, т. 1).
Відповідно до листа від 10 січня 2020 року в.о. голови Державної служби Морського та річного транспорту України у відповідь на звернення казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 09 січня 2020 року запропоновано, до прийняття проекту акту Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про відновлення єдиної системи пошуку та рятування на морі», вжити заходів щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємства на виконання міжнародних зобов`язань України в межах Національної системи пошуку та рятування на морі, скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат у відповідності з затвердженим фінансовим планом на поточний рік (а. с. 25, т. 1).
У наказі про внесення змін до штатного розпису підприємства, що датований
17 лютого 2020 року, зазначено що з 17 квітня 2020 року зі штатного розпису будуть виведено 37 штатних одиниць різних відділів, секторів та служб, в якості підстави необхідності таких змін зазначено виконання листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10 січня 2020 року (а. с. 23, т. 1).
У відповіді Одеського міського центру зайнятості від 08 травня 2020 року за № 841/19/02 зазначено, що за період з 01 лютого 2020 року до 21 квітня
2020 року відсутня інформація від КП «Морська пошуково-рятувальна служба» про заплановане масове вивільнення працівників (а. с. 48, т. 1).
Затвердженим штатним розписом казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 01 травня 2019 року визначена кількість працівників підприємства у 295 осіб, а у довідці про звільнення працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за ініціативою роботодавця за період з 01 лютого 2020 року по 30 квітня
2020 року, підписаною начальником відділу управління персоналом
Терлецькою С. у лютому 2020 року чисельність працівників складала 288 осіб, у березні (після звільнення п`яти осіб) чисельність працівників не змінилась та у квітні ( після звільнення ще двох осіб) загальна чисельність працівників була 288 осіб, з яких було звільнено 18 працівників (а. с. 132, т. 1, а. с. 28, т. 2).
Згідно з підпунктами 5.1.2 та 5.1.3 статуту казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», затвердженого наказом Державної служби морського та річкового транспорту України 22 жовтня 2019 року підприємство самостійно організовує покладені на нього завдання та функції, планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до державних програм, галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів функціонування підприємства, кон`юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації та плану розвитку підприємства а крім того підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом
(а. с. 15, т. 2).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за
2 місяці про наступне вивільнення.
Звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 було звільнено за наявності його згоди на переведення на інші вакантні посаді, у тому числі запропоновані казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба», дійшли правильного висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки роботодавець не вчинив фактичних дій щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 . А саме: порушені вимоги про одночасне надання працівнику повідомлення про існуючі вакантні посади, не повідомлено працівника про всі існуючі посади та не виконані вимоги закону про працевлаштування особи, посада якої підлягає скороченню, а також звільнення протягом року з ініціативи роботодавця працівника, які обиралися до складу профспілкових органів.
Доводи казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про те, що запропоновані посади не відповідали кваліфікації ОСОБА_1 недоведені та суперечать діям самого відповідача, який спочатку запропонував ОСОБА_1 лише чотири з усіх вакантних посад, а в подальшому склав акт від 21 квітня 2020 року про відсутність заяви
ОСОБА_1 щодо переведення на запропоновані посади.
Таким чином, відповідач обґрунтовував звільнення позивача не відсутністю необхідної кваліфікації для зайняття вакантних посад, а тим, що ОСОБА_1 не подав заяву про переведення на вакантні посаді.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача, що є правовою підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності оскаржуваних судових рішень в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки при звільненні позивача не було дотримано вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, посилання заявника на помилкове встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо обізнаності роботодавця про членство позивача в профспілці, підлягають відхиленню, як такі, що не впливають на правильність вирішення спору по суті.
З огляду на встановлені обставини, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 359/8899/17, від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 760/7037/17-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 127/27392/19, від 30 вересня 2020 року у справі №459/2165/18 та від 25 лютого 2021 року у справі № 303/1464/20, на які заявник посилався в касаційній скарзі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду