ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 565/279/22

7. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідних документів щодо протипоказань від такого щеплення не надала. Тому оскаржуваний наказ, який виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня

2020 року № 1236, щодо обов`язкового відсторонення ОСОБА_1 , як працівника закладу освіти, з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти коронавірусної інфекції COVID-19 без збереження заробітної плати не є протиправним та виданий відповідно до закону.

9. У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу та встановленням судом обставин, які вказують на правомірність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати у період з дати відсторонення від роботи до дати допуску ОСОБА_1 до роботи.

10. Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня

2022 року залишено без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази та надано їм правильну оцінку. Відсторонення позивачки від роботи ґрунтується на приписах закону і є пропорційним.

12. Постановою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Провадження у справі в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі закрито. Постанову Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи і про стягнення заробітної плати за період відсторонення скасовано, а справу у цій частині передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам позивачки, які викладені в її апеляційній скарзі, не з`ясував, яка була форма організації праці позивачки (дистанційна/надомна) у спірний період (у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим), кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих), умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, а отже, не встановив фактів, які б свідчили про нагальність потреби у відстороненні позивачки від роботи.

14. Апеляційний суд, переглядаючи справу, належним чином не перевірив висновки суду першої інстанції та доводи позивачки щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи і про стягнення заробітної плати за період відсторонення.

15. Виходячи з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивачка допущена до роботи з 01 березня 2022 року, судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Основний зміст та мотиви оскаржених постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Волинського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

17. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

18. Визнано незаконним та скасовано наказ Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи вчителя математики ОСОБА_1 ». Стягнуто з Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до

28 лютого 2022 року у розмірі 58 358, 07 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи за один місяць допущено до негайного виконання.

19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації для позивачки дистанційної роботи. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої ОСОБА_1 .

20. Водночас апеляційний суд вважав, що у задоволенні позову

ОСОБА_1 до відповідача Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради необхідно відмовити, оскільки права позивача порушені саме роботодавцем, який має відповідати за цим позовом, а Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради є неналежним відповідачем у цій справі.

21. Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 28 серпня

2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

22. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 13 500 грн (22 500 - 9 000) не відповідає критерію реальності та критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою у судах апеляційної та касаційної інстанцій, отже їх розмір є необґрунтованим. Оцінивши подані позивачкою докази на підтвердження понесених нею витрат, виходячи з обставин цієї справи, а також заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що реально понесені витрати позивачки на професійну правничу допомогу у судах апеляційної та касаційної інстанцій відповідно до умов договорів у розмірі 6 000 грн відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 11 вересня 2023 року Вараський ліцей № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року.

24. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі

№ 943/2356/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Заявник стверджує, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи не можуть пред`являтися до Вараського ліцею № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області, з огляду на те, що він не є прибутковою організацією, власного рахунку не має та обслуговується централізованою бухгалтерією й підпорядковується Управлінню освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, що підтверджується довідкою від 17 серпня 2023 року. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, порушивши принцип диспозитивності судового процесу, самостійно змінивши позивача.

26. Заявник наголошує на тому, що при вирішенні спору апеляційним судом було неправильно застосовано висновки Верховного Суду, висловленні у постанові від 17 травня 2023 року. Вказує, що наказом Вараського ліцею № 1 від 31 серпня 2021 року № 135 встановлено режим роботи ліцею у 2021-2022 навчальному році, згідно з пунктом 8 якого уроки, факультативи, заняття гуртків та спортивних секцій вирішено проводити в очній формі.

27. У пунктах 4, 5 наказу Вараського ліцею № 1 від 26 жовтня 2021 року

№ 200 «Про організацію роботи Вараського ліцею № 1 в умовах «червоного рівня епідемічної небезпеки» вказано здійснювати освітній процес для учнів 1-4 класів очно у приміщенні закладу та для учнів 5-11 класів за умовами надання працівниками документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 або негативний результат тестування методом ПЛР, одужання особи від зазначеної хвороби. Станом на 08 листопада 2021 року уВараському ліцеї № 1 весь персонал закладу пройшов повний курс вакцинації від COVID-19. Водночас позивачка не пройшла вказану вакцинацію й не надала докази наявності відповідних медичних протипоказань, однак мала постійні соціальні контакти на робочому місці, контактувала не лише зі своїми колегами, але й із значною кількістю дітей, яких вона навчала. Організувати для позивачки освітній процес з використанням технологій дистанційного навчання можливості не було. Апеляційним судом не було враховано, що на час відсторонення від роботи позивачка працювала в умовах очної форми навчання дітей у закладі освіти та контактувала, як найменше, з учнями 10-Б, 10-В та 8-Є класів, кількість дітей в яких складала не менше 80.

28. 27 вересня 2023 року Вараський ліцей № 1 Вараської міської територіальної громади Рівненської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватидодаткову постанову Волинського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

29. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, посилаючись на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 48, 51, 137, 141 ЦПК України при вирішенні питання щодо встановлення судом сторони спору, яка повинна нести витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також наявність підстав для скасування додаткової постанови у зв`язку із скасуванням постанови апеляційного суду по суті спору.

30. Заявник стверджує, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення позивачки від роботи - по суті спірних відносин, а також вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не можуть стосуватися Вараського ліцею № 1, з огляду на те, що він не є прибутковою організацією, власного рахунку не має та обслуговується централізованою бухгалтерією й підпорядковується Управлінню освіти виконавчого комітету Вараської міської ради.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31. Ухвалами Верховного Суду від 04 та 06 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 565/279/22.

32. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

33. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник позивачки

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Відповідач не довів, що обіймаючи посаду вчителя математики, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників ліцею, учнів, викладачів тощо. Вважає, що нагальної потреби та наявності підстав для обов`язкового щеплення проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення позивачки від роботи не було. У відзиві на касаційну скаргу вказано про те, що ця справа є малозначною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. ОСОБА_1 працює у Вараському ліцеї № 1 Вараської міської територіальної громади на посаді вчителя математики.

35. Володимирецьке управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області листом № 17/17-01-14/150-21 від 03 листопада 2021 року «Про відсторонення працівників від роботи» повідомило начальника Управління освіти виконкому Вараської міської ради про те, що особи, які відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не пройшли курс вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року підлягають відстороненню від роботи керівником закладу шляхом видання наказу або розпорядження з обов`язковим доведенням його до відома особи, яка відсторонюється від роботи.

36. На зборах трудового колективу 20 жовтня 2021 року, на яких була присутня позивачка, директор Вараського ліцею № 1 Середа Н. А. поінформувала, що на виконання наказу МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» з 08 листопада 2021 року можливе відсторонення від роботи невакцинованих працівників. На зборах ухвалено, зокрема, підготовити персональні повідомлення про можливе відсторонення невакцинованих працівників від роботи з 08 листопада 2021 року.

37. У листі-повідомленні № 01-13/284 від 02 листопада 2021 року учителю математики ОСОБА_1 запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень та повідомлено, що за умови відсутності зазначених документів 08 листопада 2021 року позивачку буде відсторонено від роботи відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю Українибез збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця.

38. ОСОБА_1 була ознайомлена з повідомленням про можливе відсторонення від роботи, однак поставити особистий підпис про ознайомлення з повідомленням відмовилася, що підтверджується копією акту № 4 від 02 листопада 2021 року. Позивачкою не надано роботодавцю медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації.

39. Наказом директора Вараського ліцею № 1 № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи учителя математики ОСОБА_1 » відсторонено від роботи ОСОБА_1 , учителя математики Вараського ліцею № 1, у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 08 листопада

2021 року до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення від виконання посадових обов`язків, без збереження заробітної плати та зі збереженням робочого місця.

40. Наказом директора Вараського ліцею № 52-к/тр від 01 березня 2022 року зупинено дію наказу директора Вараського ліцею № 1 № 313-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи учителя математики ОСОБА_1 » до завершення воєнного стану в Україні та допущено

ОСОБА_1 до роботи учителя математики з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

42. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

45. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Цим вимогам оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають з наступних підстав.

Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону

47. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

48. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі

№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

49. Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

50. Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я України» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

51. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

52. За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ визнано, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

53. Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

54. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт

(частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

55. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

56. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

57. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

58. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частина шоста статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

59. Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

60. Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).

61. Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

62. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

63. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

64. Отже відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявлених за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (пункт 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

Щодо пропорційності втручання у право позивачки на повагу до приватного життя, легітимну мету, що випливає зі змісту пункту 2 статті 8 Конвенції

65. Наказом МОЗ України від 25 лютого 2020 року № 521 внесено зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39, де зазначено COVID-19.

66. 11 березня 2020 року у зв`язку з масштабами поширення SARS-CoV-2 ВООЗ офіційно визнала пандемію COVID-19.

67. Постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України у межах усієї території України встановив карантин на період із 12 березня до 03 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволялося проводити без участі глядачів (уболівальників).

68. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211» назву і текст Постанови № 211 викладено в новій редакції. У подальшому, з огляду на незадовільну ситуацію з поширюваністю коронавірусної інфекції, постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року

№ 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 квітня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року

№ 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928, від 23 грудня 2022 року № 1423 карантин неодноразово продовжувався (останнього разу - до 30 квітня 2023 року). Наведені постанови встановлювали низку карантинних заходів та обмежень, суворість яких визначалася з огляду на епідемічну ситуацію в державі та її окремих регіонах.

69. 24 грудня 2020 року МОЗ України видало наказ № 3018, яким затвердило «Дорожню карту з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках». Дорожня карта передбачала, що імунізація населення безпечною та ефективною вакциною проти коронавірусної хвороби COVID-19 є найважливішим компонентом стратегії Уряду України в подоланні гострої фази пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Загальною метою здійснення масової вакцинації населення стало припинення поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні.

70. Поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні зумовлювало нагальну потребу вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме: для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети (пункт 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

71. Критерії оцінки пропорційності втручання у право на приватне життя Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пункті 14.9 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21. Зокрема, підлягають врахуванню такі обставини: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форма організації праці (дистанційна/ надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

72. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

73. Передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у постанові від 17 травня 2023 року вказав на необхідність дослідження апеляційним судом форми організації праці позивачки (дистанційна/надомна) у спірний період (у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим), кількості соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих), умов праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19.

74. На кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб.

75. Заклад освіти створює безпечне освітнє середовище з метою забезпечення належних і безпечних умов навчання, виховання, розвитку учнів, а також формує у них гігієнічні навички та засади здорового способу життя (стаття 21 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

76. У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює у Вараському ліцеї № 1 Вараської міської територіальної громади на посаді вчителя математики.

77. На зборах трудового колективу 20 жовтня 2021 року, на яких була присутня позивачка, директор Вараського ліцею № 1 Середа Н. А. поінформувала про необхідність вакцинації та можливе відсторонення від роботи невакцинованих працівників.

78. 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, повідомлено, що за умови відсутності зазначених документів 08 листопада 2021 року позивачку буде відсторонено від роботи.

79. ОСОБА_1 не спростувала того факту, що роботодавець повідомив її про необхідність щеплення від COVID-19. Водночас позивачка не погодилася на проведення щеплення від COVID-19, у зв`язку із чим роботодавцем було прийнято рішення про її відсторонення від виконання нею посадових обов'язків до усунення причин, що зумовили таке відсторонення.

80. Позивачкою не надано роботодавцю медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації. Водночас саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження вакцинації проти COVID-19, або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

81. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 943/2356/21 (провадження №61-1531св23).

82. Слід зазначити, що ОСОБА_1 працювала на час відсторонення на посаді вчителя математики у закладі освіти, що передбачало велику кількість її контактів з учнями, з іншими працівниками ліцею на робочому місці.

83. У пунктах 4, 5 наказу Вараського ліцею № 1 від 26 жовтня 2021 року

№ 200 «Про організацію роботи Вараського ліцею № 1 в умовах «червоного рівня епідемічної небезпеки» наголошено на здійсненні навчального процесу для учнів 1-4 класів очно у приміщенні закладу та для учнів 5-11 класів за умовами надання працівниками документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 або негативний результат тестування методом ПЛР, одужання особи від зазначеної хвороби.

84. Матеріали справи не містять доказів переведення закладу освіти на дистанційне навчання. Позивачка не надала належних доказів на підтвердження того, що вона зверталася до роботодавця з вимогою про переведення її на дистанційну роботу.

85. За характером виконуваних обов`язків вчителя математики, які пов`язані з контактами з дітьми, їхніми батьками, працівниками закладу освіти, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації та не надала довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, отже відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від роботи до проведення щеплення.

86. Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, а також характеру виконуваної позивачкою роботи, що обумовлює необхідність у контактуванні з учнями закладу освіти, іншими працівниками, що мало вплив на безпечне освітнє середовище й підвищувало ризик інфікування коронавірусом та/або сприяння його подальшому поширенню, Вараським ліцеєм № 1 Вараської міської територіальної громади правомірно було ухвалено рішення про відсторонення позивачки від роботи. Питання щодо організації дистанційної або надомної роботи для позивачки відповідач не вирішував.

87. Необхідно зазначити, що право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка ухилилася від обов`язкового щеплення.

88. У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитись від щеплення при збереженні обсягу права на працю протиставляється загальному праву (інтересу) інших працівників (членів суспільства), які провели щеплення з метою загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантується статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

89. З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що за встановлених у справі обставин роботодавець правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

90. Враховуючи, що за позивачкою на період відсторонення зберіглося робоче місце, трудовий договір не припинений, з 01 березня 2022 року її допущено до роботи, Верховний Суд не встановив порушення права позивача на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України.

91. У цій справі позивачкою не доведено, а судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

92. Оскільки заявлені позивачем підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, відсутні і правові підстави для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

93. Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 березня 2023 рокуу справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22), від 12 квітня 2023 року у справі № 621/4155/21 (провадження № 61-1505св23), від 12 квітня 2023 року у справі № 206/26/22 (провадження № 61-8378св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 950/2795/21 (провадження № 61-11703св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 203/268/22 (провадження № 61-1662св23), від 09 серпня 2023 року у справі № 203/965/22 (провадження № 61-6389св23), від 15 серпня 2023 року у справі № 203/216/22 (провадження № 61-5752св23), від 06 вересня 2023 року у справі № 317/4188/21 (провадження № 61-6560св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 133/51/22 (провадження № 61-9650св23), від 25 жовтня 2023 року у справі № 211/8418/21 (провадження № 61-6267св23).

94. Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що відсторонення позивачки відбулося правомірно, у порядку, передбаченому законом, оскільки характер виконуваної позивачкою роботи передбачає соціальні контакти на робочому місці, основною аудиторією, з якою вона контактує, є діти, а тому відсутність вакцинації у позивачки проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих небезпечною для життя і здоров`я хворобою, впливало на дотримання безпечного освітнього середовища.

95. Об`єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник у освітньому середовищі, Верховний Суд дійшов висновку, що таке індивідуальне обмеження, а саме тимчасове відсторонення невакцинованого вчителя, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України хвороби COVID-19, формування безпечного освітнього середовища.

96. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що відсторонення позивачки від роботи є непропорційним.

97. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов загаломобґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

98. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

99. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішено питання щодо розподілу судових у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, підлягають скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду