ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 740/3195/19

У липні 2019 р. Кожедуб С. І. звернувся з позовом до ОСОБА_2 та Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Позов мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 з 1984 року належав матері позивача ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла і на все належне їй майно відкрилася спадщина. Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 позивач отримав 14 лютого 2019 року. Відповідно до інформаційної довідки Вертіївської сільської ради від 25 лютого 2019 року станом на 2002 рік біля буд. АДРЕСА_1 було 0,54 га і з 2002 року по цей час розміри земельних ділянок не змінювалися. Позивач вважає, що у зв`язку із спадкуванням житлового будинку до нього перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,54 га за вказаною адресою.

Будинок позивача межує із земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 . На початку 2018 року власниця будинку АДРЕСА_2 - відповідачка ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком самовільно спиляли на земельній ділянці позивача дерева та частину фруктових насаджень, при цьому пошкодивши дах його будинку.

З приводу протиправної поведінки відповідачки позивач звертався із заявами до Вертіївської сільської ради, де складалися відповідні акти. Рішенням 40 сесії 7 скликання Вертіївської сільської ради від 06 липня 2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , та надано у приватну власність ОСОБА_2 вказані земельні ділянки.

Тобто відповідачка ОСОБА_2 незаконно, без відома позивача приватизувала біля свого будинку земельну ділянку, частина якої знаходилася в його користуванні, а Вертіївська сільська рада прийняла, як зазначено в позові, абсурдне рішення про приватизацію земельної ділянки, якої у відповідачки фактично не було, за рахунок землі, яка знаходилася в законному користуванні позивача, зменшивши його земельну ділянку на 0,28 га.

Факт незаконного заволодіння належною позивачу земельною ділянкою підтверджується актом про вирішення земельного спору від 21 березня 2019 року, складеним комісією по вирішенню земельних спорів.

ОСОБА_1 просив визнати незаконним рішення 40 сесії 7 скликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06 липня 2018 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_2 площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства;

скасувати державну реєстрацію права власності на вищезазначені земельні ділянки та зобов`язати відповідачку відновити межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , які існували до передачі їй у приватну власність і звільнити частину земельної ділянки площею 0,28 га.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

судом встановлено, що сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень і ОСОБА_2 в законний спосіб набула право власності на земельні ділянки, при цьому права ОСОБА_1 порушені не були;

той факт, що у користуванні ОСОБА_5 , спадкоємцем якої є її син ОСОБА_1 , перебувала земельна ділянка площею 0,54 га, в той час як у власність останньому перейшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на землях Вертіївської сільської ради, не свідчить про те, що збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося за рахунок земель ОСОБА_1 , оскільки не надано доказів зменшення площі земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_1 з передбачених законом підстав;

відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 була надана у власність частина земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 ;

позивач не довів порушення його прав спірним рішенням та визнання його незаконним не відновлює його порушене право, визнання позову відповідачем - Вертіївською сільською радою - суперечить вимогам частини 4 статті 206 ЦПК України, а тому в задоволенні позову слід відмовити через недоведеність позовних вимог, а також з урахування невизнання позову іншим відповідачем - ОСОБА_2 .

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним рішення 40 сесії 7 скликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06 липня 2018 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_2 :

площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423381900:01:001:0323;

площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324.

У задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначені земельні ділянки відмовлено.

Зобов`язано ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , які існували до передачі їй у приватну власність земельних ділянок за цією адресою площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:01:001:0323, і площею 0,7443 га, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324, звільнивши частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_1 , для чого прокласти лінії розмежування ділянок №№ НОМЕР_1 і АДРЕСА_1 , у такий спосіб: перенести точку А (1) в точку І на 10,01 м, з`єднати новоутворену точку І з точкою Н відрізком розміром 78,5 м, з`єднати новоутворену точку Н з точкою О відрізком розміром 25,10 м і з`єднати новоутворену точку О з точкою Ж відрізком розміром 115,0 м - як то зображено у збірному плані № 2, що є додатком № 12 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 02.02.2023 № 32-21 і доповнень до нього від 01.05.2023 без номера, які виготовлено судовим експертом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

на дату смерті спадкодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_5 вона мала право постійного користування присадибною земельною ділянкою буд. АДРЕСА_1 у розмірі 0,54 га. З 06 серпня 2003 року (дата смерті ОСОБА_5 ) це її право у повному обсязі в порядку частини першої статті 120 ЗК України перейшло до ОСОБА_1 ;

в справі відсутні докази того, що частина земельних ділянок площею 385 кв. м та 2320 кв. м, які нині входять до складу двох земельних ділянок кадастрові номери 7423381900:01:001:0323 та 7423381900:01:001:0324, що є у власності ОСОБА_2 , вилучалась у встановленому законом порядку з користування ОСОБА_1 та на це жоден з учасників справи не посилається;

рішеннями Вертіївської сільської ради частину земельної ділянки, що перебувала у законному користуванні ОСОБА_1 , вилучено з його користування і передано у власність ОСОБА_2 . Таким чином відповідачами порушено права ОСОБА_1 щодо частини вибулої з його користування присадибної земельної ділянки;

для відновлення права ОСОБА_1 на користування присадибною земельною ділянкою АДРЕСА_1 в розмірах, в яких він нею користувався до порушення цього права ОСОБА_2 , остання має відновити межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , які існували до передачі їй у приватну власність земельних ділянок за цією адресою площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:01:001:0323, і площею 0,7443 га, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324, звільнивши частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , по лініях розмежування цієї ділянки з ділянкою № 48 по цій же вулиці у такий спосіб: перенести точку А (1) в точку І на 10,01 м, з`єднати новоутворену точку І з точкою Н відрізком розміром 78,5 м, з`єднати новоутворену точку Н з точкою О відрізком розміром 25,10 м і з`єднати новоутворену точку О з точкою Ж відрізком розміром 115,0 м - як то зображено у збірному плані № 2, що є додатком № 12 до висновку вищезгаданої експертизи і доповнення до нього від 01 травня 2023 року без номера;

для відшкодування витрат на правову допомогу в договорі про її надання слід зазначити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. Проте в договорах про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року та від 03 лютого 2021 року таке не обумовлювалося. Складені адвокатом Семенком В. І. та ОСОБА_1 акт виконаних робіт і їх детальний опис за своєю юридичною природою не є самостійними юридичними документами і ними не може бути замінено належно оформлений договір про надання послуг між замовником та виконавцем, в тому числі й договір про надання правової допомоги. Тому апеляційний суд позбавлений можливості відшкодувати ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Семенком В. І. за вищевказаним договором про її надання.

Аргументи учасників справи

17 листопада 2023 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, в якій просила:

постанову апеляційного суду скасувати;

залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили наявність або відсутність у позивача або в ОСОБА_7 відповідного державного акту на право користування;

суд апеляційної інстанції фактично будував свої доводи лише на висновку експерта не оцінюючи інші докази в сукупності. Експертний висновок не може розцінюватися судом як безумовний доказ, а має досліджуватися у сукупності з іншими наявними у справі доказами. До того ж, висновок експерта, виготовлений на замовлення учасника справи, має таку ж саму юридичну силу, що і висновок, виготовлений на виконання ухвали суду за умови, що експертний висновок відповідає вимогам законодавства. При цьому, обов`язковими вимогами до висновку експертизи є зазначення про те, що судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, а також вказівка на те, що висновок виготовлений для подання до суду;

Вертіївська сільська рада зробила лише заяву, що вона визнає своє рішення незаконним, однак при цьому на розгляд сесії таке питання не виносилося, не розглядалося, а відповідно і жодного рішення з цього питання не приймалося. Ця заява на яку посилається суд апеляційної інстанції не є доказом у справі та і взагалі вона не має жодного юридичного значення та не може вплинути на прийняття судом законного та обґрунтованого рішення;

прийняття постанови судом апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог позивача має наслідком втручання в фундаментальні права відповідача щодо права на землю. Фактично відповідач вже реалізувала своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок певної категорії (для будівництва та обслуговування житлового будинку, для особистого селянського господарства), а отже вже не зможе повторно брати участь в безоплатній приватизації землі. В такому випадку відбувається порушення права відповідача, яке встановлено ЗК України;

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц; від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17; від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц; від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17; від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17; від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17; від 22 березня 2023 року у справі № 570/2844/19; від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19; від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20; від 03 липня 2018 року у справі № 826/16634/16; від 05 вересня 2018 року у справі № 826/8956/17; від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16; від 14 листопада 2019 року у справі № 477/2394/14-ц; від 30 серпня 2022 року у справі № 739/160/20; від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 рокукасаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

02 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року: відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 грудня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц; від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17; від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц; від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17; від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17; від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17; від 22 березня 2023 року у справі № 570/2844/19; від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19; від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20; від 03 липня 2018 року у справі № 826/16634/16; від 05 вересня 2018 року у справі № 826/8956/17; від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16; від 14 листопада 2019 року у справі № 477/2394/14-ц; від 30 серпня 2022 року у справі № 739/160/20; від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення 40 сесії 7 скликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06 липня 2018 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_2 : площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423381900:01:001:0323; площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324 та зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки, стягнення судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на землях сільської ради та успадкований ним після смерті матері ОСОБА_5 , яка мала місце 06 серпня 2003 року. ОСОБА_5 вказана нерухомість належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 1984 року, що видане державним нотаріусом Ніжинської районної державної нотаріальної контори. Ці обставини підтверджено копією спадкової справи № 624/2012, заведеної Ніжинською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області до майна померлої ОСОБА_5 , копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 лютого 2019 року, посвідченого держаним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Ніжинської районної державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в реєстрі за № 2-197, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 156320177 від 14 лютого 2019 року, а також копією технічного паспорта на вказану нерухомість, виготовленого Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації 11 січня 2019 року;

згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 303 Ніжинського МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме відповідно до генерального плану (схеми) на садибну ділянку № 50 від 31 серпня 1984 року, загальна її площа становить 4287 кв. м;

присадибна ділянка АДРЕСА_1 , Ніжинського р-ну перебувала у користуванні осіб, яким належав цей будинок (в тому числі і у ОСОБА_5 ), та натепер перебуває в користуванні ОСОБА_1 . Її розміри: в 1950-1952 рр. - 0,72 га, в 1961 - 1963 рр. - 0,71 га, в 1967-1969 рр. - 0,61 га, в 1988 р. - 0,54 га, в 1993 р. - 0,50 га (0,44 га - город + 0,06 га під будівлями), в 1995-1997 рр. - 0,50 га, у 1999 р. - 0,40 га біля будинку + 1 га сінокосу відповідно до рішення № 61 від 26 жовтня 1999 року, у 2002 року - 0,54 га біля будинку (було 0,40 га + 0,14 га відповідно до рішення № 30 від 26 березня 2002 року) + 1 га сінокосу, що підтверджується копією інформації Вертіївської сільської ради № 03-05/199 від 25 лютого 2019 року, виданої відповідно до книг погосподарського обліку Ради руху земельних ділянок суміжних домогосподарств № 50 Ушинських та АДРЕСА_3 ;

згідно з довідкою Вертіївської сільської ради № 18/01-20 від 09 січня 2019 року, ОСОБА_1 з дня смерті матері, яка була зареєстрована та постійно проживала по АДРЕСА_1 , по жовтень 2018 року обробляв присадибну ділянку розміром 0,54 га, що розташована за цією адресою, де вирощував сільськогосподарську продукцію;

згідно з копією рішення Вертіївської сільської ради 17 сесії 7 скликання від 27 грудня 2016 року, ОСОБА_2 надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,81 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

19 квітня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий № 7423381900:01:001:0323, та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства кадастровий № 7423381900:01:001:0324;

рішенням Вертіївської сільської ради 40 сесії 7 скликання від 06 липня 2018 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий № 7423381900:01:001:0323) та площею 0,7443 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий № 7423381900:01:001:0324), що підтверджується копією витягу з цього рішення сільради;

в інформації Вертіївської сільської ради від 17 лютого 2020 року № 293/03-04 зазначено, що відповідно до книг погосподарського обліку Ради:

за 1995-1997 рр. за домогосподарством АДРЕСА_2 обліковувалася земельна ділянка загальним розміром 1,06 га, з яких: 0,44 га - город біля будинку, на стороні відповідно до рішення від 20 грудня 1995 року - 0,12 га, а також в с. Бобрик - 0,50 га, за 1999 року за цим домогосподарством обліковувалася земельна ділянка загальним розміром 1,06 га;

згідно з актом обстеження комісією виконавчого комітету Вертіївської сільської ради земельної ділянки від 12 березня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що пошкоджений один лист шиферу даху будинку, на подвір`ї лежать спиляні частини дерев та порослі. Встановити, хто пошкодив шифер та закидав гіллям проходи до господарських будівель, неможливо, так як ця інформація отримана зі слів ОСОБА_1 ;

в акті обстеження комісією виконавчого комітету Вертіївської сільської ради земельної ділянки від 12 березня 2018 року, проведеного у присутності ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , зазначено, що при обстеженні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що її частина розміром 0,28 га, яка належала ОСОБА_5 , передана у приватну власність ОСОБА_2 , що за цим житловим будинком залишилося 0,26 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що межа земельної ділянки домогосподарства АДРЕСА_2 зміщена в сторону домогосподарства АДРЕСА_1 по цій же вулиці орієнтовно на 10 м та що ОСОБА_2 випиляла на земельній ділянці, що передана їй у приватну власність, якою раніше користувалася ОСОБА_5 , дві берези, дерево шовковиці, дві яблуні, сливу, самосійні дерева та чагарник;

відповідно до висновку судового експерта фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02 лютого 2023 року № 32-21 і доповнення до нього від 01 травня 2023 року:

земельні ділянки кадастрові номери 7423381900:01:001:0323 та 7423381900:01:001:0324, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , накладаються на земельну ділянку АДРЕСА_1 в тих її межах, що відображені у генеральному плані на садибну ділянку № 50 від 31 серпня 1984 року, тобто станом до передачі вказаних ділянок у власність ОСОБА_2 ;

земельна ділянка кадастровий номер 7423381900:01:001:0323 накладається на земельну ділянку АДРЕСА_1 в тих її межах, що відображені у генеральному плані на садибну ділянку № 50 від 31 серпня 1984 року, орієнтовною площею 385 кв. м, що вказано на збірному плані № 2, у таких точках (відрізках): від А (1) до І - розміром 10,01 м; від Ч до И - орієнтовним розміром 37,0 м; від И до Г (5) - орієнтовним розміром 14,5 м; від Г (5) до А (1) - розміром 6,0 м, 15,97 м, 19,03 м;

земельна ділянка кадастровий номер 7423381900:01:001:0324 накладається на земельну ділянку АДРЕСА_1 в тих її межах, що відображені у генеральному плані на садибну ділянку АДРЕСА_1 від 31 серпня 1984 року, орієнтовною площею 2320 кв. м, що вказано на збірному плані № 2, у точках (відрізках): від И до У - орієнтовним розміром 67,0 м; від У до Х - орієнтовним розміром 9,0 м; від Х до Ц - орієнтовним розміром 13,0 м; від Ц до О - орієнтовним розміром 16,5 м; від О до Є - орієнтовним розміром 64,0 м; від Є до Г (5) - орієнтовним розміром 28,0 м; від Г (5) до И - орієнтовним розміром 14,5 м;

експертом вказані орієнтовні розміри відрізків та площі елементів земельних ділянок у зв`язку з тим, що кадастрові плани земельних ділянок кадастрові номери 7423381900:01:001:0323 та 7423381900:01:001:0324 складені по координатах поворотних точок земельних ділянок з прив`язкою до твердих контурів і їх зйомка проводилась за допомогою електронного приладу, а генеральний план земельних ділянок позивача й відповідача техніком БТІ складено без координат поворотних точок і обмір цих ділянок техніком проводився стрічковою рулеткою. Тому при визначені експертом розмірів відрізків та площі елементів земельних ділянок допускається похибка;

для відновлення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 до стану, в якому вона була на 31 серпня 1984 року (до передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 7423381900:01:001:0323 та 7423381900:01:001:0324 у власність ОСОБА_2 ), потрібно точку А (1) перенести в точу І на 10,01 м, з`єднати утворену точку І з точкою Н відрізком розміром 78,5 м, з`єднати утворену точку Н з точкою О відрізком розміром 25,10 м, з`єднати утворену точку О з точкою Ж відрізком розміром 115,0 м.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року по справі справа № 278/1821/22 (провадження № 61-7577св23)

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що:

«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18))».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що:

«частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

У мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункт 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції встановив, що відсутні підстави для визнання незаконним рішення Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06 липня 2018 щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельних ділянок і скасування державної реєстрації права власності на передані земельні ділянки. Той факт, що у користуванні ОСОБА_5 , спадкоємцем якої є її син ОСОБА_1 , перебувала земельна ділянка площею 0,54 га, в той час як у власність останньому перейшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на землях Вертіївської сільської ради, не свідчить про те, що збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_2 відбулося за рахунок земель ОСОБА_1 , оскільки не надано доказів зменшення площі земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_1 з передбачених законом підстав;

ОСОБА_1 , крім доказів на підтвердження права власності на житловий будинок (т. 1 а. с. 13-14), доказів наявності в нього прав на земельну ділянку, її меж та накладення земельних ділянок не надав;

суд першої інстанції встановив, що визнання позову Вертіївською сільською радою порушує права ОСОБА_2 , а позивач не довів порушення його прав спірним рішенням сільської ради та того, що визнання його незаконним відновлює будь-яке порушене право позивача;

апеляційний суд, посилаючись на висновок судового експерта фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 02 лютого 2023 року № 32-21 (з доповненням) та інформацію Вертіївської сільської ради від 17 лютого 2020 року № 293/03-04 і № 03-05/199 від 25 вересня 2019 року, а також складений цією Радою акт обстеження земельних ділянок ОСОБА_1 й ОСОБА_2 від 12 березня 2018 року:

не встановив яке право позивача порушене;

не взяв до уваги, що матеріалами справи підтверджується право власності позивача на житловий будинок але доказів про наявність в позивача прав на земельні ділянки та межі таких ділянок матеріали справи не містять, а згідно інформації Вертіївської сільської ради від 25 лютого 2019 року № 03-05/199 за «Господарством № 50 Ушинських» станом на 1993 рік 0,06 га знаходилось під будівлями (т. 1. а. с. 18-19), площа земельних ділянок що обліковувались за «Господарством № 50 Ушинських» змінювалась в 1999 році та 2002 році на підставі рішень № 61 від 26 жовтня 1999 року та № 30 від 26 березня 2002 року;

не врахував, що висновок судового експерта фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 02 лютого 2023 року № 32-21 (з доповненням) складений згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 303 станом на 24 серпня 1984 року, тобто без врахування змін площі земельних ділянок що обліковувались за «Господарством № 50 Ушинських»;

не взяв до уваги, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї ( частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України) а тому висновки про накладення земельних ділянок площею 0,25 га, кадастровий номер 7423381900:01:001:0323, і площею 0,7443 га, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324 на земельну ділянку АДРЕСА_1 в тих її межах що відображені в генеральному плані на садибну ділянку АДРЕСА_1 від 31 серпня 1984 року не відповідають закону;

апеляційний суд не оцінив тієї обставини, що в висновку судового експерта фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 02 лютого 2023 року № 32-21 (з доповненням) вказані орієнтовні розміри та площі земельних ділянок та при визначенні експертом розмірів та площ допускається похибка;

апеляційний суд на підставі висновку судового експерта фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 02 лютого 2023 року № 32-21 (з доповненням) зробив висновок про накладення сформованих земельних ділянок на несформовану земельну ділянку без спростування оцінки судом першої інстанції інших доказів по справі.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення 40 сесії 7 скликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06 липня 2018 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_2 : площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423381900:01:001:0323; площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324 та зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення в цій частині.

У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати; залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення 40 сесії 7 скликання Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06 липня 2018 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_2 : площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423381900:01:001:0323; площею 0,7443 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423381900:01:001:0324 та зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,