ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 713/3190/25

1. Описова частина

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про визнання членом сім`ї загиблого військовослужбовця.

Позовна заява мотивована тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_6 , який під час виконання бойового завдання із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування військової агресії російської федерації проти України, ІНФОРМАЦІЯ_7 загинув.

Зазначала, що вона протягом тривалого часу не проживала разом зі своїм чоловіком, а її покійний брат також був розлучений. Тому вони після смерті батьків стали проживати разом із братом в її будинку, де займалися спільним побутом, домашнім господарством, вели спільний бюджет, святкували релігійні та державні свята, що в сукупності свідчить про проживання однією сім`єю.

Вказувала, що з 2019 року вона ніде не працювала, займалася побутовими справами, а її брат забезпечував їх сім`ю.

У подальшому ОСОБА_6 було мобілізовано, а наприкінці липня 2022 року із ним було втрачено зв`язок. 25 липня 2022 року їй було вручено сповіщення сім`ї від 25 липня 2022 року № 32 про те, що її брат, старший сержант ОСОБА_6 , загинув під час виконання бойових завдань внаслідок отримання поранення, несумісного із життям.

Після поховання брата вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, однак отримала лист від 13 серпня 2023 року № 7898, в якому вказано, що без підтвердження, що вона була членом сім`ї загиблого, неможливо встановити її право на отримання одноразової грошової допомоги.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати її членом сім`ї рідного брата - ОСОБА_6 станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 що є днем його смерті.

У відзиві на вказана позовну заяву цивільна дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позов не визнала. Зазначала, що з 2013 до 2020 року вона проживала із загиблим військовослужбовцем у цивільному шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з подібними вимогами, проте рішеннями судів у задоволенні таких вимог їй було відмовлено.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачкою докази у їх сукупності та взаємозв`язку не підтверджують факт спільного її проживання із загиблим братом - ОСОБА_6 однією сім`єю, наявності у них спільного побуту, взаємних прав і обов`язків, спільних витрат, купівлю майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням тощо. Позивачкою на підтвердження позовних вимог надано акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, який складено 19 жовтня 2024 року органом місцевого самоврядування «зі слів позивачки та сусідів», однак доказів, які підтверджували обставини, описані у цьому акті, позивачкою не надано. Крім того, суд зазначив, що показання свідків, які є сусідами позивачки, не можуть бути єдиною підставою для визнання ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого ОСОБА_6 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білої У. М. залишено без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2026 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що обставини щодо спільного проживання позивачки разом із загиблим братом однією сім`єю на момент смерті останнього, ведення ними спільного побуту, господарства, а також наявність взаємних прав і обов`язків, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї, позивачкою належними та допустимими доказами не доведено. Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги кровне споріднення позивачки із загиблим братом, проте врахував відмінність зареєстрованого місця проживання позивачки та загиблого брата на момент смерті останнього, неналежність доказу перерахування коштів покійним братом позивачці, а також показання свідків, які не можуть бути єдиним доказом підтвердження для визначення позивачки членом сім`ї військовослужбовця, які, до того ж, зазначали зі слів позивачки. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_6 однією сім`єю як брата та сестри, а відтак, і про наявність підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Біла У. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Вижницького районного суду Чернівецької області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Білої У. М. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що позивачка надала сукупність взаємопов`язаних письмових доказів, які підтверджують факт її проживання із загиблим братом однією сім`єю з 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто до моменту смерті останнього. Незважаючи на наявність у загиблого ОСОБА_6 зареєстрованого місця проживання за іншою адресою, він фактично проживав разом зі своєю сестрою. Вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, спрямовуючи зароблені кошти на утримання будинку і оплату комунальних послуг, організовували спільний побут, оскільки спільно користувалися житловою площею. Також вони мали взаємну підтримку один одного, так як у періоди агресивної поведінки чоловіка позивачки саме покійний брат забезпечував її безпеку, виконуючи фактичну роль голови родини. Більше того, на момент призову на військову службу ОСОБА_6 , надаючи інформацію про близьких осіб, єдиною контактною особою вказав позивачку, зазначивши її номер телефону та адресу їх спільного місця проживання, що свідчить про тісні зв`язки зі сестрою, а також існування між ними довірливих відносин. Крім того, після загибелі брата саме позивачка здійснила його поховання. Зазначене, крім наявних у матеріалах справи доказів, також підтверджується показаннями свідків.

Посилається на відповідні постанови Верховного Суду, які ухвалені у подібних правовідносинах.

У червні 2026 року до Верховного Суду надійшли пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 , які по суті є відзивами на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білої У. М., в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними і зводяться до переоцінки доказів у справі.

У липні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білої У. М. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачкою не доведено її спільного проживання із загиблим ОСОБА_6 однією сім`єю у період з 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивачка неодноразово зверталася до суду, як в порядку окремого, так і в порядку позовного провадження, із заявами про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю з метою отримання одноразової грошової допомоги і у задоволенні таких заяв рішеннями судів позивачці було відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ОСОБА_7 зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки Мигівського старостинського округу № 2 Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 10 жовтня 2024 року № 02-1441 (т. 1, а. с. 10, 24).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є рідними сестрою і братом, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 11-13).

Згідно з копій свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ОСОБА_8 (батько) та ОСОБА_9 (мати), які були батьками позивачки та ОСОБА_6 , померли (т. 1, а. с. 15-16).

Відповідно до довідки Мигівського старостинського округу № 2 Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 22 травня 2025 року № 02-668 ОСОБА_6 проживав без реєстрації у житловому будинку сестри - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з 2019 року по 2022 року, що також підтверджено актом обстеження (т. 1, а. с. 17-19).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 01 серпня 2022 року, довідки про смерть від 25 липня 2022 року № 10-12/1998/22, лікарського свідоцтва про смерть, витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03 серпня 2022 року № 1269, сповіщення сім`ї від 25 липня 2022 року № 32 на ім`я ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 23-33).

Згідно з довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 травня 2024 року № 248 ОСОБА_6 приймав участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України (т. 1, а. с. 21-22).

Відповідно до довідки Мигівського старостинського округу № 2 Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 22 травня 2025 року № 02-669 ОСОБА_1 дійсно ніде не працювала з 2019 року по день видачі довідки, трудової книжки немає (т. 1, а. с. 20).

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2023 року закрито провадження у справі № 713/348/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа - орган опіки та піклування Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (т. 1, а. с. 77-79).

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 713/1418/24 за заявою ОСОБА_1 , де заінтересованими особами є ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , що діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2024 року (т. 1, а. с. 80-84).

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2025 року у справі № 713/3634/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2025 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 , пред`явленого до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , виклавши її в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишено без змін (т. 1, а. с. 85-99).

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 713/1642/25 за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що заявлені вимоги не відносяться до вимог, які повинні розглядатися у порядку окремого провадження, оскільки між сторонами існує спір про право. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 серпня 2025 року (т. 1, а. с. 100-104).

Відповідно до копії виписки по окремим надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року вбачається, що на її рахунок надходили від відправника - ОСОБА_6 наступні грошові кошти: 07 квітня 2022 року в сумі 10 000,06 грн; 12 квітня 2022 року в сумі 79 999,01 грн; 20 травня 2022 року в сумі 20 005,00 грн; 30 травня 2022 року в сумі 1 004,95 грн; 23 червня 2022 року в сумі 64 975,00 грн; 24 червня 2022 року в сумі 20 тис. грн; 16 липня 2022 року в сумі 3 701,40 грн, коментар до платежу: аліменти; 17 липня 2022 року в сумі 2 000,94 грн; 30 липня 2022 року в сумі 2 288,50 грн (т. 1, а. с. 147).

Крім того, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що померлий ОСОБА_6 перебував на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та у нього є троє дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом про визнання членом сім`ї загиблого брата, позивачка зазначала про необхідність підтвердження її права на отримання відповідної грошової вимоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 344/6751/22, провадження № 61-671св23.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див.: постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, провадження № 61-7276св21).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачкою не доведено факту її проживання з рідним братом - ОСОБА_6 ,загиблим військовослужбовцем, однією сім`єю станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 , що є днем його смерті.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, оскільки позивачкою не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що вона із загиблим братом вела спільне сімейне господарство, мала спільний бюджет, вони разом утримували житлове приміщення, мали взаємні права та обов`язкитощо.

На підтвердження факту спільного проживання разом зі своїм братом позивачка надала, зокрема, копію свідоцтва про народження, копію довідки про фактичне місце проживання, копія акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, виписку про надходження грошових коштів на картковий рахунок позивачки, копії сповіщення про загибель військовослужбовця, копію довідки про безпосередню участь військовослужбовця у заходах забезпечення оборони України, копії свідоцтв про смерть брата та батьків позивачки.

Надаючи правову оцінку вказаним доказам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі докази у своїй сукупності не доводять факту ведення позивачкою із покійним братом спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, придбання ними майна для спільного користування, тобто обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що перерахування грошових коштів ОСОБА_6 на картковий рахунок позивачки не є беззаперечним доказом наявності спільного бюджету із останньою. Наявність самого факту допомоги з боку загиблого брата (на ремонт батьківського будинку зі слів свідків, в якому не можна було проживати) не є достатньою підставою для визнання позивачки членом сім`ї брата, а факт того, що позивачка протягом тривалого часу не мала постійного доходу, не працювала не може свідчити про її непрацездатність у розумінні закону, а лише підтверджує, що вона фактично не працювала.

Судами також вірно враховано, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання та ведення господарства. До того ж, такі показання свідків були здійснені зі слів позивачки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду