ПОСТАНОВА
головуючого Червинської М. Є.,
суддів Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: орган опіки і піклування Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області, військова частина НОМЕР_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу, - відділ праці, соціального захисту населення та охорони здоров`я Чуднівської міської ради Житомирської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року у складі судді Білери І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна.
Заява мотивована тим, що рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 березня 2007 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено опікуном його матір, ОСОБА_1 .
06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до органу опіки і піклування Чуднівської міської ради із заявою про звільнення її від повноважень опікуна, враховуючи поважний вік та у зв`язку з незадовільним станом її здоров`я.
ОСОБА_2 є братом недієздатного ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає разом зі своїм братом, постійно турбується про нього, виявив згоду оформити опіку над ним.
У вересні 2024 року ОСОБА_2 отримав висновок про доцільність призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_1 , і рішенням виконавчого комітету Чуднівської міської ради від 13 вересня 2024 року
№ 184 затверджено висновок органу опіки і піклування міської ради про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним
ОСОБА_1 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили звільнити ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_1 та призначити ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 замість раніше призначеного опікуна ОСОБА_1 .
Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року заяву в частині звернення ОСОБА_2 про заміну опікуна повернено заявнику.
Відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну опікуна.
Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2025 року до участі у справі як заінтересовану особу залучено Міністерство оборони України.
Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2025 року замінено Міністерство оборони України на військову частину НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Звільнено ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_1 .
У задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 відмовлено.
Покладено обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_1 на орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області до призначення опікуна у встановленому законом порядку.
Звільняючи ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є особою поважного віку, у якої є серйозне захворювання, що, безперечно, унеможливлює виконання нею обов`язків опікуна.
Відмовляючи в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши самовільне залишення ОСОБА_2 місця несення служби, тобто вчинення ним кримінально караного діяння, дійшов висновку, що, звертаючись до суду із заявою про заміну опікуна, заявниця мала на меті встановлення факту опікунства сином-військовослужбовцем з метою подальшого пред`явлення останнім до ВЧ НОМЕР_2 рапорта про звільнення на підставі цього рішення, створивши таким чином штучні умови для звільнення ОСОБА_2 з військової служби. Обставини перебування ОСОБА_2 на військовій службі не могли бути не відомі органу опіки та піклування в особі Чуднівської міської ради Житомирської області при підготовці висновку, який було затверджено рішенням виконавчого комітету міської ради від 13 вересня 2024 року. При цьому суд урахував, що у недієздатного ОСОБА_1 є рідна сестра ОСОБА_5 , вагомих доказів на підтвердження неможливості виконання нею обов`язків опікуна не надано.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і відділу праці, соціального захисту населення та охорони здоров`я Чуднівської міської ради Житомирської області залишено без задоволення.
Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Апеляційний суд зазначив, що зміст апеляційних скарг свідчить про те, що фактично рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним братом.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
25 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року в частині відмови в призначенні опікуном ОСОБА_2 над недієздатним ОСОБА_1 та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року й ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_1 опікуна ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій формально застосували статті 60, 63 ЦК України без урахування їх цільового призначення - забезпечення найкращих інтересів недієздатної особи. Суди, оцінюючи можливість ОСОБА_2 виконувати обов`язки опікуна, надали вирішального значення факту проходження ним військової служби.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 522/1918/20, від 17 лютого 2022 року у справі
№ 308/9708/19, від 12 жовтня 2022 року у справі № 761/18232/20, від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23, від 01 березня 2023 року у справі № 607/19288/21, від 09 червня 2021 року у справі № 752/10914/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року в частині відмови в призначенні опікуном ОСОБА_2 над недієздатним ОСОБА_1 та покладення обов`язків опікуна над ним на орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області і постанову Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року й ухвалити нове рішення, яким призначити ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували норми статей 60, 63 ЦК України, а їх тлумачення на обґрунтування прийнятих рішень в цій частині є неправильним. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не залучив ОСОБА_2 до участі у справі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 травня
2025 року у справі № 641/7190/23, від 24 грудня 2024 року у справі
№ 716/662/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційні скарги не надійшли.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Чуднівського районного суду Житомирської області.
06 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2026 року представнику
ОСОБА_2 - ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи.
У висновку опікунської ради Чуднівської селищної ради від 14 грудня
2006 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання їй можливості виконувати обов`язки опікуна встановлено, що догляд за ОСОБА_1 здійснює його мати, ОСОБА_1 , яка забезпечує йому необхідні умови для проживання та утримує його. Опікунська рада вважала, що ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна свого сина, ОСОБА_1 .
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 березня 2007 року ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено його опікуном ОСОБА_1 .
06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до органу опіки та піклування Чуднівської міської ради із заявою, у якій просила звільнити її від повноважень опікуна над недієздатним сином, ураховуючи її поважний вік та незадовільний стан здоров`я.
06 вересня 2024 року до органу опіки та піклування Чуднівської міськради із заявою також звернувся ОСОБА_2 , у якій просив призначити його опікуном над недієздатним братом ОСОБА_1 .
У висновку органу опіки та піклування Чуднівської міської ради, затвердженому рішенням виконавчого комітету міськради від 13 вересня 2024 року № 184, зазначено, що у ОСОБА_1 також є рідна сестра, ОСОБА_5 , яка 19 років проживає у м. Києві. Вона могла би бути опікуном, але за станом здоров`я відмовляється здійснювати опіку, про що свідчить її заява.
Інших осіб, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках з недієздатним ОСОБА_1 , немає. Єдиним близьким родичем, який може здійснювати опіку над недієздатним ОСОБА_1 , є рідний брат - ОСОБА_2 .
Таким чином, орган опіки та піклування зазначив про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у зв`язку із тяжким захворюванням.
Згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 березня 2025 року № 3/1193 ОСОБА_2 з 20 квітня 2022 року направлено до лав Збройних Сил України (ВЧ НОМЕР_1 ) для оперативного доукомплектування військ в період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 30 грудня 2024 року № 322 старший сержант ОСОБА_2 є таким, що посаду здав і був направлений для подальшого проходження військової служби в АДРЕСА_1 у ВЧ НОМЕР_2 .
Згідно з інформацією наданою ВЧ НОМЕР_2 від 24 березня 2025 року № 1379/ФС, ОСОБА_2 виведений поза штат військової частини з 16 січня 2025 року у зв`язку із самовільним залишенням місця служби і дотепер не повернувся.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частиною другою статті 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).
У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).
Норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов`язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв`язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України.
Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України, щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною.
Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24.
Чуднівський районний суд Житомирської області 25 квітня 2025 року розглянув справу у складі одного судді (без двох присяжних), тобто неповноважним складом суду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Однак суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права уваги не звернув і зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справи докази.
Оскільки суд апеляційної інстанції у межах наданих йому повноважень не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, що унеможливило ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, Верховний Суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року та передання справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду і передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду