ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/29134/23

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Середньої загальноосвітньої школи № 26 м. Києва (далі - СЗШ № 26), Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування наказу № 105-К від 14 жовтня 2022 року та зобов`язання внести зміни до наказу № 22-К від 31 січня 2024 року.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що СЗШ № 26 не забезпечила належне та повне виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 760/3988/22 щодо її негайного поновлення на посаді асистента вчителя.

3. Вважає, що виданий на виконання цього рішення суду наказ № 105-К від 14 жовтня 2022 року не відновив її порушені права, а створив нові обмеження, які не існували до моменту незаконного звільнення 01 лютого

2022 року. Роботодавець в односторонньому порядку, без відповідної заяви працівника та за відсутності законних підстав, змінив характер трудового договору з безстрокового на строковий (терміном до 30 червня 2023 року), протиправно зменшивши її педагогічне навантаження з 0,75 до 0,5 ставки, що призвело до суттєвого погіршення умов оплати праці без дотримання процедури, передбаченої статтею 32 КЗпП України. При цьому ознайомлення з наказом № 105-К через месенджер «Viber» у неробочий час не може вважатися належним повідомленням про зміну істотних умов праці, оскільки попередньої згоди на такий спосіб комунікації вона не надавала.

4. Вважає, що оспорюваний наказ № 105-К не набув чинності в частині її допуску до роботи, оскільки того ж дня вона була повторно звільнена наказом № 106-К від 14 жовтня 2022 року, який згодом також був визнаний судом незаконним. Натомість виконання рішення суду про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків на тих самих умовах, що існували раніше, чого не відбулося через дії керівництва СЗШ № 26. Встановлення строковості трудових відносин для посади асистента вчителя є незаконним, з огляду на постійний характер роботи в інклюзивному класі та відсутність змін в організації виробництва і праці.

5. Звертає увагу, що поновлення на роботі за наступним судовим рішенням (від 26 січня 2024 року) має відбуватися з 01 лютого 2022 року, щоб усунути правові наслідки неправомірного наказу № 105-К. Вказує, що про порушення свого права на безстроковий трудовий договір дізналася 11 вересня 2023 року після отримання трудової книжки.

6. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивачка просила суд:

- скасувати наказ СЗШ № 26 № 105-К від 14 жовтня 2022 року;

- зобов`язати СЗШ № 26 у пункті 2 наказу про поновлення № 22-К від 31 січня 2024 року змінити дату поновлення з «14 жовтня 2022 року» на

«01 лютого 2022 року»;

- зобов`язати СЗШ № 26 у наказі про поновлення № 22-К від 31 січня

2024 року змінити формулювання пункту 2 на: «Поновити ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя, як внутрішнього сумісника з 01 лютого

2022 року».

7. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня

2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.

8. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваний наказ

№ 105-К був виданий на виконання судового рішення і дата поновлення працівника в цьому наказі відповідає вимогам закону. Встановивши, що на період дії воєнного стану норми статті 32 КЗпП України застосовуються з урахуванням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суди визнали правомірним повідомлення працівника про зміну істотних умов праці безпосередньо перед їх запровадженням. Суди врахували обставини встановлені у справі № 760/16585/22, згідно з якими мав місце факт виходу позивачки на роботу 17 жовтня 2022 року, що свідчить про реалізацію наказу про поновлення на роботі. Водночас встановлення графіку роботи та навантаження належить до дискреційних повноважень роботодавця. Також суди врахували, що момент розгляду справи позивачка припинила трудові відносини із СЗШ № 26 за власною ініціативою у лютому 2024 року.

9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову в частині скасування наказу СЗШ № 26 № 105-К від 14 жовтня 2022 року, а у разі неможливості ухвалення нового судового рішення - направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 19 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 760/29134/23, які у травні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22, постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 709/1465/19, від 13 липня 2022 року у справі № 229/4863/15, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/10591/21, від 18 жовтня 2022 року у справі № 501/4183/19, від 18 січня 2023 року у справі № 466/1680/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20, від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22, від 24 січня 2024 року у справі № 361/76/22, від 02 жовтня

2024 року у справі № 755/8135/22, від 31 жовтня 2024 року у справі

№ 203/2164/21, від 30 травня 2025 року у справі № 216/3696/20, від 28 січня 2026 року у справі № 760/3251/24, від 04 лютого 2026 року у справі

№ 760/17503/24, постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі 6-2748цс15, від 13 вересня 2017 року у справі № 308/8168/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Також вважає, що судами порушені норми процесуального права та наявні передбачені пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Вказує, що роботодавець при виконанні рішення суду про поновлення на роботі без її згоди змінив безстроковий трудовий договір на строковий та зменшив педагогічне навантаження, чим не забезпечив реальне виконання судового рішення, оскільки її фактично не було допущено до виконання трудових обов`язків у порядку та умовах, що мали місце до звільнення.

15. Стверджує, що за відсутності реальних змін в організації виробництва і праці роботодавець не мав права змінювати істотні умови в односторонньому порядку.

16. Наголошує, що апеляційний суд помилково вказав на нібито підтвердження нею своєю поведінкою прийняття обставин зміни трудового договору та істотних умов праві, що не узгоджується з тим, що вона у наказі про поновлення № 105-К вказала на свою незгоду з такими змінами.

17. Зауважує, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не надає роботодавцю права довільно змінювати трудові відносини, змінювати вид трудового договору, не скасовує обов`язку дотримання базових гарантій трудових прав працівника, не допускає обходу рішення суду про поновлення на роботі.

18. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що наказ № 105-К від 14 жовтня 2022 року не вплинув на її права, оскільки цим наказом зменшено педагогічне навантаження з 0,75 до

0,5 ставки, що призвело до зменшення нарахування і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі № 760/3108/24, компенсації відпустки за час вимушеного прогулу (справа № 760/35626/25), відрахувань до Пенсійного фонду України.

19. Звертає увагу на відсутність підстав для застосування преюдиційності обставин, встановлених у рішенні Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року у справі № 760/16585/22, у якій предметом судового розгляду була законність звільнення позивачки за наказом № 106-К та виплата належних позивачці сум, тому суд не надавав оцінки зміні виду трудового договору та істотних умов праці при поновленні позивачки, а також законності наказу № 105-К про поновлення на роботі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

20. 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу практичним психологом СЗШ № 26 на неповне тижневе навантаження

(0,5 ставки), за строковим договором з 04 вересня 2017 року по 23 серпня

2018 року, згідно з наказом № 86-К від 01 вересня 2017 року.

21. Наказом № 101 від 21 серпня 2017 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», організовано на базі 2-Б класу для однієї з учениць клас з інклюзивною формою навчання.

22. Згідно з наказом № 110-К від 10 жовтня 2017 року позивачку було прийнято на роботу на посаду асистента вчителя за внутрішнім сумісництвом.

23. Наказом № 58-к від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 було переведено на умови безстрокового трудового договору на посаді практичного психолога.

24. Згідно з наказом СЗШ № 26 № 11-К від 01 лютого 2022 року, позивачку було звільнено з посади асистента вчителя, як таку, яка працювала за внутрішнім сумісництвом, на підставі статті 7 КЗпП України, пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінфіну України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76.

25. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 760/3988/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 11-К від 01 лютого 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади асистента вчителя. Поновлено ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя СЗШ № 26 з 01 лютого

2022 року. Стягнуто з СЗШ № 26 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 697,12 грн, за вирахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Рішення в частині поновлення позивача на роботі допущено до негайного виконання.

26. На виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року, СЗШ № 26 видала наказ № 105-К від 14 жовтня

2022 року про поновлення позивачки на роботі, відповідно до пункту 1 якого, ОСОБА_1 поновлено на посаді асистента вчителя СЗШ № 26, як внутрішнього сумісника з 01 лютого 2022 року по 30 червня 2023 року.

Цим наказом встановлено ОСОБА_1 тижневе педагогічне навантаження 0,5 ставки асистента вчителя у 3-А класі з 14 жовтня 2022 року по 30 червня 2023 року (пункт 3 наказу) та затверджено графік роботи ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (пункт 4 наказу).

27. Позивачка подала заяву про звільнення та наказом відповідача № 106-К від 14 жовтня 2022 року її було звільнено за власним бажанням.

28. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня

2024 року у справі № 760/16585/22 визнано незаконним та скасовано наказ СЗШ № 26 про звільнення з роботи ОСОБА_1 № 106-К від 14 жовтня 2022 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя (за внутрішнім сумісництвом) СЗШ № 26 з 14 жовтня 2022 року.

29. Наказом СЗШ № 26 № 22-К від 31 січня 2024 року скасовано наказ по закладу від 14 жовтня 2022 року № 106-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді асистента вчителя, як внутрішнього сумісника з 14 жовтня 2022 року. Підставою для прийняття наказу зазначено рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року у справі № 760/16585/22.

30. Наказом СЗШ № 26 № 27-К від 01 лютого 2024 року звільнено ОСОБА_1 , асистента вчителя, з роботи 02 лютого 2024 року за власним бажанням. Бухгалтеру ЦБ управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації доручено провести остаточний розрахунок із працівником та виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

31. 20 листопада 2025 року набрало законної сили рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі № 760/10238/24 за позовом ОСОБА_1 про виплату належних сум працівнику при звільненні.

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

33. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

36. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

37. Статтею 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

38. За змістом частини другої, третьої статті 32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

39. Частиною другою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

40. Відповідно до статті 235 КЗпП України разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

41. Обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

42. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

43. У розглядуваній справі суди встановили, що на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року наказом відповідача № 105-К від 14 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді асистента вчителя СЗШ № 26, як внутрішнього сумісника з 01 лютого 2022 року по 30 червня 2023 року та встановлено позивачці тижневе педагогічне навантаження 0,5 ставки асистента вчителя.

44. Відхиляючи доводи позивачки про порушення процедури зміни істотних умов праці та відсутність у відповідача права, одночасно з поновленням на роботі, в односторонньому порядку змінювати умови праці (зменшувати навантаження до 0,5 ставки та надавати договору строкового характеру), суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що спірні правовідносини (щодо поновлення на роботі) виникли в період дії воєнного стану та обов`язок роботодавця щодо двомісячного попередження, передбачений частиною третьою статті 32 КЗпП України, у цьому випадку не застосовується.

45. Приймаючи наказ № 105-К від 14 жовтня 2022 року, роботодавець реалізував своє право на організацію виробничого процесу в умовах воєнного стану.

46. Судовим рішенням у справі № 760/16585/22, яке набрало законної сили, встановлено, що 17 жовтня 2022 року позивачка вийшла на роботу, що зафіксовано у журналі обліку робочого часу. Таким чином, наказ № 105-К щодо поновлення позивачки на роботі фактично був реалізований.

47. При цьому у справі № 760/16585/22 встановлення факту відновлення трудових відносин (реалізації наказу № 105-К) та продовження позивачкою роботи, стало, у тому числі, правовою підставою для висновку суду про незаконність її подальшого звільнення за власним бажанням. У справі

№ 760/16585/22 позивачка стверджувала, що 17 жовтня 2022 року вона вийшла на роботу згідно з направленим їй 14 жовтня 2022 року графіком роботи асистента вчителя та була допущена до роботи.

48. Доводи ОСОБА_1 про те, що у справі № 760/16585/22 суди не надавали оцінки зміні виду трудового договору та істотних умов праці при поновленні позивачки, а також законності наказу № 105-К не спростовує того факту, що позивачка своєю поведінкою у попередній справі підтвердила прийняття цих обставин як підстав для захисту свого права на працю.

49. Крім того, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, визначальним для вирішення заявленого спору є те, що умови праці, визначені оспорюваним наказом № 105-К (0,5 ставки), фактично не були застосовані до позивачки у трудовому процесі, оскільки після поновлення її на роботі

14 жовтня 2022 року позивачка не працювала жодного дня з цими умовами через видання відповідачем того ж дня наказу про звільнення № 106-К.

50. Надалі, після скасування наказу № 106-К рішенням суду від 24 січня

2024 року та чергового поновлення позивачки на посаді згідно з наказом від 31 січня 2024 року, вона 01 лютого 2024 року подала заяву про розірвання трудового договору за власною ініціативою на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з чим була остаточно звільнена з роботи

02 лютого 2024 року.

51. Отже, судами встановлено, що оспорювані умови праці щодо обсягу навантаження (0,5 ставки) та строкового характеру договору не мали фактичного впливу на трудові права позивачки, оскільки за весь період з моменту видання наказу № 105-К і до моменту остаточного припинення трудових відносин позивачка не виконувала трудові обов`язки на цих умовах, а її майнові права у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу були відновлені судом в іншій справі, виходячи з її попереднього навантаження у розмірі 0,75 ставки (рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 у справі № 760/10238/24, яке набрало законної сили).

52. Оскільки позивачка припинила трудові відносини з відповідачем за власною ініціативою (звільнена 02 лютого 2024 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України), вимога про скасування наказу № 105-К щодо поновлення на роботі, дія якого вичерпана, позбавлене правової мети.

53. За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу СЗШ № 26 № 105-К від 14 жовтня 2022 року.

54. Висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22, постановах Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 709/1465/19, від 13 липня 2022 року у справі № 229/4863/15, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/10591/21, від 18 жовтня 2022 року у справі № 501/4183/19, від 18 січня 2023 року у справі № 466/1680/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20, від 22 травня 2023 року у справі

№ 212/2542/22, від 24 січня 2024 року у справі № 361/76/22, від 02 жовтня

2024 року у справі № 755/8135/22, від 31 жовтня 2024 року у справі

№ 203/2164/21, від 30 травня 2025 року у справі № 216/3696/20, від 28 січня 2026 року у справі № 760/3251/24, від 04 лютого 2026 року у справі

№ 760/17503/24, постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, від 13 вересня 2017 року у справі № 308/8168/15, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

55. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня

2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити дії (внесення змін до наказу № 22-К від 31 січня 2024 року) в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

56. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

57. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

58. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

59. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

60. Оскарженні судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

61. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду