ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 377/2/25

1. Описова частина

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною (незаконною) відмову Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - ДСП «ЧАЕС»), викладену у відповіді на його звернення від 13 грудня 2024 року за реєстраційним номером № НУ-18203149 до Державного агентства України з управління зоною відчуження щодо перерахунку заробітної плати;

зобов`язати Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» встановити ОСОБА_1 місячну тарифну ставку (оклад) переробника радіоактивних відходів 6 розряду, відповідно до діючої в АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» системи оплати праці, що становить 22 942,00 грн, з подальшим підвищенням згідно законодавства до діючих тарифних ставок (окладів) в АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ»;

зобов`язати Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» нараховувати заробітну плату ОСОБА_1 , починаючи з 11 грудня 2024 року в розмірі не нижчому від розміру середньої заробітної плати переробника радіоактивних відходів 6 розряду на діючих атомних електростанціях України із збереженням пільг, передбачених законами України, в сумі не менше ніж 24 090,00 грн з подальшим підвищенням відповідно до діючої в АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» системи оплати праці.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що працює переробником радіоактивних відходів 6 розряду (УВТРАВ) змінного персоналу ПКПТРВ цеху з поводження з радіоактивними відходами ДСП ЧАЕС. Відповідач неправильно визначає розмір його заробітної плати та тарифної ставки, що не відповідає гарантіям, установленим законодавством, Галузевою угодою і Колективним договором.

Славутицький міський суд Київської області рішенням від 18 червня 2025 року позов задовольнив частково. Зобов`язав Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» встановити ОСОБА_1 місячну тарифну ставку (посадовий оклад) переробника радіоактивних відходів 6 розряду відповідно до умов Колективного договору, укладеного між роботодавцем і профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС на 2019-2020 роки, виходячи із розміру мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду (що виконує некваліфіковану або малокваліфіковану роботу), яка відповідає Єдиній тарифній сітці АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», починаючи з 06 січня 2025 року. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу встановлено тарифну ставку (посадовий оклад) з порушенням вимог пункту 6.2. Колективного договору.

Вимога про визнання відмови ДСП «ЧАЕС» щодо перерахунку заробітної плати протиправною (незаконною) є неефективним способом захисту.

Позивач, починаючи з 27 травня 2024 року, виконує громадські обов`язки у робочий час як член добровольчого формування за контрактом та увільнений від виконання своїх посадових обов`язків за основним місцем роботи і йому виплачується середній заробіток, а тому на цей період на позивача не поширюються положення, якими обґрунтовано вимогу про підвищений розмір заробітної плати.

Київський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ДСП «ЧАЕС» залишив без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 червня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ДСП «ЧАЕС» просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказано те, що розгляд апеляційної скарги відбувся за відсутності усіх учасників справи належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (саме того судового засідання, під час якого було винесено оскаржуване судове рішення) (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Апеляційний суд ухвалою від 01 жовтня 2025 року задовольнив клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 11 листопада 2025 року представник ДПС «ЧАЕС» в період з 10:58 до 16:00 перебував у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС, очікуючи запрошення суду до участі у розгляді справи.

Однак запрошення не було отримано. Апеляційний суд ухвалив постанову за відсутності учасників справи і не ініціював проведення відеоконференції.

Відповідно до листа ДП «Інформаційні судові системи» конференцій з внесеним відповідальними працівниками суду за номером справи № 377/2/25 від 11 листопада 2025 року не зафіксовано. У листі зазначено час авторизації Байдацького Д. Р. в підсистемі ВКЗ.

Зі сторони ДСП «ЧАЕС» технічних проблем виявлено не було.

Частина п`ята статті 212 ЦПК України не може бути застосована у цьому випадку.

Апеляційний суд не з`ясував, чи була технічна несправність зі сторони учасників справи чи зі сторони суду, не ініціював технічного підключення сторін, не повідомив про затримку засідання. ДСП ЧАЕС не було повідомлено про технічну несправність, яка виникла у самого суду щодо забезпечення проведення відеоконференції, ні про час проведення засідання без режиму відеоконференції.

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

06 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників, апеляційний суд встановив такі обставини.

У судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду. Сторони висловили своє бажання взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Водночас, відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у зв`язку із технічною несправністю розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не відбувся.

Колегія суддів звертає увагу, що сторін попереджено, що відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

У касаційній скарзі відповідач зазначав, що суд задовольнив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 11 листопада 2025 року, однак не ініціювавтехнічного підключення сторін в ЄСІТС. Представник ДПС ЧАЕС в період з 10:58 до 16:00 перебував у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС, очікуючи запрошення суду до участі у розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)

Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки (частини четверта, восьма статті 212 ЦПК України).

У частині п`ятій статті 212 ЦПК України визначено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Із матеріалів справи відомо, що Київський апеляційний суд ухвалою від 01 жовтня 2025 року задовольнив клопотання представника ДПС «ЧАЕС» та надав можливість представнику брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розгляд справи призначено на 11 листопада 2025 року об 11:00.

В оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що у судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи. Сторони висловили своє бажання брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. В той же час відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у зв'язку із технічною несправністю розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не відбувся.

Разом із тим, у матеріалах справи немає доказів того, що суд апеляційної інстанції, який забезпечив відповідачу можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на початку конференції запрошував відповідача для його участі. Крім того, відповідно до довідки Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року фіксування судового процесу не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи з причини збою роботи системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Відповідно до листа ДП «Інформаційні судові системи» конференцій з внесеним відповідальними працівниками суду за номером справи 377/2/25 від 11 листопада 2025 року не зафіксовано. При цьому зафіксовано вісім авторизацій представника ДПС «ЧАЕС» Байдацького Д. О. у підсистемі ВКЗ 11 листопада 2025 року у період часу з 10:58 до 13:42.

Отже, представник відповідача належним чином авторизувався в підсистемі ВКЗ та очікував на підключення, тоді як конференція за номером справи 377/2/25, створена відповідальними працівниками суду, 11 листопада 2025 року в ЄСІТС не зафіксована. За таких обставин технічна неможливість участі представника ДПС «ЧАЕС» у судовому засіданні виникла саме з боку суду.

Апеляційний суд, уважаючи за можливе провести розгляд справи за відсутності представника ДПС «ЧАЕС» та посилаючись на частину п`яту статті 212 ЦПК України, не врахував, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції не покладаються на учасника у разі, коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується процесуальна справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece», заява № 54111/07).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

За обставин цієї справи, Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи, адже підстав для покладення на відповідача ризиків технічної неможливості участі в режимі відеоконференції не було.

Апеляційний суд не виконав обов`язку щодо сприяння учаснику судового процесу в реалізації ним процесуальних прав, зокрема на участь у судовому засіданні, і не забезпечив усебічного, повного і справедливого судового розгляду.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторін на участь в апеляційному перегляді цієї справи є достатньою підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду