ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 759/1983/24

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської гімназії східних мов № 1, начальника Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації

Сукенникова О. В. про визнання факту мобінгу.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 15 серпня

1988 року вона працює у Київській гімназії східних мов № 1 вчителем японської мови.

3. Вказує, що директор Київської гімназії східних мов № 1 ОСОБА_12 заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_14 та інші колеги здійснюють щодо неї мобінг та завдають їй моральної шкоди.

4. 06 липня 2023 року наказом директора їй був запроваджений простій, однак наказ не містив обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, а також у наказі не наведено посилань на обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення нею роботи.

5. Про вчинення мобінгу також свідчить те, що із 21 серпня 2023 року лише для неї був встановлений індивідуальний графік роботи, в якому тривалість роботи на канікулах суперечила чинному законодавству. На її неодноразові прохання скласти новий більш зручний графік шляхом ущільнення занять та надання методичного дня, відповіді вона не отримала.

6. У вересні 2023 року було здійснено перерахунок її заробітної плати за серпень та відраховано заробітну плату за 1 робочий день.

7. У серпні 2023 року заступник директора ОСОБА_14 доручила їй створити програму з вивчення японської мови у 10-11 класах, яку вона розробила 18 жовтня 2023 року, і яку не було затверджено, що, на думку позивачки, свідчить про психологічний тиск.

8. У робочій групі в месенджері Viber директором гімназії були допущені висловлювання, які принижують її честь, гідність, наносять шкоду її діловій репутації.

9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати щодо неї факт мобінгу у Київській гімназії східних мов № 1.

10. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня

2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року, у задоволені позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, перевіривши викладені позивачкою факти, пов`язані, на її думку, з мобінгом з боку посадових осіб гімназії, дійшов висновку, що мотиви ОСОБА_1 свідчать про незгоду з діями та рішеннями роботодавця, а не про обмеження прав і свобод працівника у формі мобінгу.

12. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд вказав на відсутність підстав вважати вчинення з боку відповідача мобінгу (цькування) щодо позивачки, а саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності позивачки, її ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення нею трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного, економічного та/або морального тиску, зокрема, із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує її недооцінювати свою професійну придатність.

13. У касаційній скарзіОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Іорданов К. І., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Іорданов К. І., подала касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 759/1983/24, які у лютому 2026 року надійшли до Верховного Суду.

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі

№ 761/40406/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Крім того вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

18. Вважає, що судами порушено норми процесуального права та наявні передбачені пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що роботодавець не має право використовувати скасовані судом накази або документи з попередніх незаконних звільнень як підставу для нових дисциплінарних стягнень чи звільнень.

20. Вказує на безпідставну відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи про визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі.

21. Звертає увагу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року у справі № 759/18893/23, яке підтверджує незаконне обмеження її трудових прав та зменшення заробітної плати.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

22. ОСОБА_1 з 15 серпня 1988 року працює у Київській гімназії східних мов № 1 на посаді вчителя японської мови.

23. У робочій групі працівників гімназії в месенджері Viber директор гімназії залишала зокрема такі повідомлення:

11 липня 2023 року: «Вітання друзі… надійшла скарга від ОСОБА_1 . От скажіть, пропрацювавши 35 років в гімназії, яка робоча трансформація має відбутися, щоб так себе поводити?».

08 жовтня 2023 року: «наша колега воює з колективом. Ганьба та презирство»;

03 листопада 2023 року:

«я задаю єдине питання: на що розраховує людина, яка створює конфліктні ситуації в колективі, порушує педагогічну етику, не виконує правила внутрішнього розпорядку, не перебуває на робочому місці та відмовляється надати пояснення, потребує допомоги у професійному проведенні уроків? Ким потрібно бути в часи війни, щоб таке влаштовувати в колективі?»;

«Друзі, ситуація з нашою колегою ОСОБА_1 доходить маразму..»;

«І ще в колективі є люди, які тихо співчувають колезі, чим вводять її в оману та ще більше заганяють в «глухий кут». Ви даєте колезі надію на підтримку. Цю ситуацію потрібно розбирати прозоро, а не ховатися за кутками та співчувати»;

«сподіваюся ОСОБА_1 не «заховається за поважними причинами», буде присутньою у понеділок… І тоді, як на чесній дуелі: хтось один має піти або привселюдно вибачитися».

29 грудня 2023 року (під час канікул):

«демонстративно в укритті та імітувати перебування на робочому місці не потрібно».

24. У січні 2024 року у зв`язку зі зміною розкладу у ІІ семестрі

ОСОБА_1 подала директору гімназії заяву, у якій запропонувала встановити індивідуальні консультації для 6-В класу: у п`ятницю з 16:10 до

17 00, для 7А класу - у вівторок з 17:00 до 17:45.

На цю заяву, листом від 15 січня 2024 року № 01-39/08 позивачку було повідомлено, що індивідуальне заняття 6-В класу має бути у понеділок (початок о 15:15), а індивідуальне заняття 7-А класу - у четвер (початок о 15:15), оскільки такий розклад індивідуальних занять обумовлений вимогами Санітарного регламенту, фізичними та психофізіологічними можливостями учнів, бажанням батьків (попереднє опитування), розклад занять на ІІ семестр, службовою запискою заступника директора з навчально-виховної роботи

ОСОБА_6 . Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не підтвердили вчинення у гімназії мобінгу щодо позивачки.

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. 11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» № 2759-IX (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми протидії мобінгу.

30. Відповідно до статті 2-2 КЗпП України, мобінг (цькування) - це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

31. Крім того, у статті 5-1 КЗпП України доповнено гарантії забезпечення права на працю та викладено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

32. Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

33. Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

34. Системний аналіз вказаних норм КЗпП України свідчить, що гарантією забезпечення права працездатних громадян України на працю є те що, особа, яка зазнала дій/бездіяльності, що містять ознаки мобінгу, має право на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення. Водночас на період розгляду відповідної заяви працівник продовжує виконувати свою трудову функцію. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

35. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

36. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

37. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

38. Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

39. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

40. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

41. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

43. Встановивши обставини справи та надавши оцінку доказам в межах своїх повноважень, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків про недоведеність вчинення роботодавцем мобінгу щодо позивачки.

44. Суд першої інстанції, врахувавши специфіку роботи гімназії, в якій графіки роботи розроблені для кожного вчителя гімназії індивідуально, обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що у серпні 2023 року лише щодо неї був встановлений індивідуальний графік.

45. Доводи ОСОБА_1 про застосування роботодавцем щодо неї економічного тиску відхилені апеляційним судом, який встановив нарахування позивачці премії за результатами роботи за І та ІІ квартал 2023 року і щомісячної грошової винагороди.

46. Здійснюючи оцінку переписки у робочій групі в месенджері Viber, суди правильно звернули увагу, що досліджені повідомлення, в розумінні статті 2-2 КЗпП України, не вказують на вчинення мобінгу щодо позивачки.

47. Наказ від 20 червня 2023 року № 29-к про оголошення позивачці простою з 06 липня 2023 року з оплатою 2/3 посадового окладу вже був предметом правової оцінки суду, яка відображена у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року у справі № 759/18899/23.

48. Водночас саме по собі скасування судом цього наказу та стягнення на користь позивачки заробітної плати за час простою не свідчить про вчинення щодо неї мобінгу роботодавцем.

49. За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати вчинення з боку відповідача мобінгу (цькування) щодо позивачки, а саме систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності позивачки, її ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення нею трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного, економічного та/або морального тиску, зокрема, із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує її недооцінювати свою професійну придатність.

50. Мотиви ОСОБА_1 свідчать про її незгоду з діями і рішеннями роботодавця та наявність трудових спорів, а не про обмеження прав і свобод працівника у формі мобінгу.

51. Апеляційний суд, дослідивши предмет спору у розглядуваній справі правильно вказав на відсутність передбачених статтею 251 ЦПК України правових підстав для зупинення провадження, до набрання чинності рішенням суду у справі № 759/21931/25 за позовом ОСОБА_1 до Київської гімназії східних мов № 1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зібрані у розглядуваній справі докази цілком дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

52. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

53. Верховний Суд неодноразово розглядав справи, у яких позивачі стверджували про вчинення щодо них мобінгу та формулював висновки щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 16 червня 2024 року у справі № 332/6221/23, від 25 лютого 2026 року у справі

№ 761/42072/23, від 18 березня 2026 року № 468/981/25, від 29 квітня 2026 року у справі № 756/12586/24.

54. Оскаржені судові рішення не суперечать практиці Верховного Суду у розглядуваній категорії справ, а також висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 761/40406/23, на яку в касаційній скарзі посилається заявниця.

55. Європейський суд з прав людини (див. зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») вказує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

56. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

57. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

58. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду