ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 297/2470/22

1. Описова частина

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 15 липня 2022 року № 215-к.

Позовна заява мотивована тим, що наказом тимчасового виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_2 від 15 липня 2022 року № 215-к його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, що проявилося у відсутності 13 липня 2022 року на роботі без відома роботодавця у період часу з 08:09 год до 08:22 год та з 13:09 год до 14:40 год.

Вважає даний наказ незаконним, таким, що виданий з порушенням чинного законодавства. Оспорюваний наказ прийнятий не уповноваженою собою, поза межами повноважень тимчасового виконувача обов`язків директора ОСОБА_2, з порушенням діючого законодавства України.

Згідно Статуту Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», тимчасовий виконувач обов`язків директора ОСОБА_2 не був наділений правом призначати на посади та звільняти з посад працівників підприємства, не наділений правом приймати рішення про притягнення до матеріальної та/або дисциплінарної відповідальності працівників підприємства. Такими правами наділений тільки директор підприємства.

Вважає, що трудової дисципліни він не порушував. 13 липня 2022 року він прийшов на роботу о 07:50 год та приступив до роботи, яку закінчив о 17:10 год. Під час обідньої перерви з 12:00 год до 13:08 год працював на своєму робочому місці з використанням комп`ютера. А з 08:09 год до 08:22 год, коли виїжджав разом з колегами на каву, то зазначені 13 хвилин його відсутності на роботі були ним відпрацьовані в обідню перерву з 12:00 год до 13:08 год на своєму робочому місці. В наказі відповідач не зазначив якого характеру шкоду було заподіяно в період з 08:09 год до 08:22 год (за 13 хвилин) відсутності на роботі, не зазначив яке порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків відбулось згідно трудового договору, не зазначив в чому полягала його вина та не встановив причинно-наслідковий зв`язок між його діями (бездіяльністю) та порушенням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків.

Зазначена відповідачем в оспорюваному наказі відсутність ОСОБА_1 на роботі без відома роботодавця 13 липня 2022 року з 13:09 год до 14:40 год відповідно до діючого законодавства не є порушенням трудової дисципліни, оскільки у вказаний час з 13:09 год до 14:40 год діставався з роботи до Берегівського районного суду, що в м. Берегове та був присутній в судовому засіданні як стягувач у справі № 297/377/18. А тому, вважає, що присутність його в судовому засіданні є поважною причиною відсутності з 13:09 год до 14:40 год на роботі. При цьому, надавати письмові пояснення на підставі листа Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» від 15 липня 2022 року № 218 «Про надання пояснень» не відмовлявся.

Оскільки оспорюваний наказ винесений із недотриманням вимог статей 147, 149 КЗпП України, порушення трудової дисципліни він не допускав та в його діях відсутній дисциплінарний проступок, і в самому ж наказі не зафіксовано факту порушення ним трудової дисципліни, у зв`язку з чим, просив визнати незаконним та скасувати наказ від 15 липня 2022 року № 215-к.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2023 року, замінено первісного неналежного відповідача Державне підприємство «Берегівське лісове господарство» на належного відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції мотивоване тим, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що допустимих, достовірних та достатніх доказів, що дають підстави в своїй сукупності дійти висновку про незаконність накладеного дисциплінарного стягнення не уповноваженою особою у вигляді догани, матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин та не попередив про свою відсутність тимчасового виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_2 або іншу посадову особу, яка наділена правом приймати певні рішення з приводу відлучення працівника з робочого місця, за таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про законність винесеного щодо нього наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Тимчасовий виконувач обов`язків директора ДП «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_2 мав усі юридичні повноваження на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 грудня 2021 року № 248212494642, ОСОБА_2, директор, 22 грудня 2021 року (тимчасове виконання обов`язків директора) - керівник, був наділений правом вчиняти юридичні дії від імені ДП «Берегівське лісове господарство», без будь-яких обмежень щодо повноважень на вчинення юридичних дій від імені підприємства без довіреності.

18 липня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 821/935/16, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 401/3301/17, від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18, від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17, від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17, від 29 червня 2022 року у справі № 569/22159/19, від 19 липня 2022 року у справі № 608/715/21, від 20 грудня 2024 року у справі № 317/4044/23, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Берегівського районного суду Закарпатської області.

18 серпня 2025 року справа № 297/2470/22 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що судові рішення підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

ОСОБА_1 також звертається з клопотанням постановити окрему ухвалу, оскільки суддею Фейір О. О., порушено норми процесуального права, пункту 4 частини першої статті 260, пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, статті 68 Конституції України, а саме: зазначення в резолютивній частині ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області, судді Фейір О. О., від 29 листопада 2023 року, у справі № 297/2470/22, про заміну неналежного відповідача - свого рішення: «Ухвала оскарженню не підлягає».

Вважає, що зазначений напис в резолютивній частині ухвали призвів до залишення без руху апеляційної скарги позивача в частині оскарження ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2023 року про заміну неналежного відповідача, включеної до апеляційної скарги на рішення суду, в результаті чого суд апеляційної інстанції повернув без розгляду апеляційну скаргу позивача в частині оскарження цієї ухвали, встановивши відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження ухвали.

Звертає увагу на те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень, на теперішний час, відсутня ухвала про відвід/самовідвід судді Собослоя Г. Г. прийнята Закарпатським апеляційним судом, та відсутня ухвала про заміну судді. Тому постанова Закарпатського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у справі №297/2470/22 прийнята, у складі колегії не визначеної у встановленому законом порядку. Отже, судові рішення підлягають скасуванню повністю та ухваленню нового судового рішення про задоволення позову.

Крім того, при вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності відповідач не з`ясував, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, а також не дотримався, передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень, не врахував при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди.

Вважає, що в оспорюваному наказі «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 15 липня 2022 року № 215-к не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач був під особистий підпис ознайомлений із правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Останню редакцію колективного договору ДП «Берегівське лісове господарство» на 2022-2025 роки після обговорення і прийняття його загальними зборами, після підписання його сторонами, позивачу в узгоджений з ним письмовий спосіб інформування на ознайомлення не дали, у картку про ознайомлення з колективним договором особистий підпис позивач не ставив, а тому твердження суду апеляційної інстанції про ознайомлення позивача з текстом колективного договору і його додатками без підтвердження ознайомлення особистим підписом, а тільки через присутність позивача на загальних зборах ґрунтується на припущеннях.

Позивач стверджує, що в його посадовій інструкції також не передбачено обов`язку повідомляти або попереджати роботодавця про відсутність на роботі, але позивач зазначає, що відсутність позивача на роботі, через участь у судовому засіданні у якості позивача по справі, де відповідачем є ДП «Берегівське лісове господарство», підтверджує лише поважність причини відсутності позивача на робочому місці і не згоду роботодавця - відповідача на участь у робочий час позивача в судових засіданнях.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді головного економіста відділу економіки та планування Державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

Наказом тимчасового виконувача обов`язків директора ДП «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_2 від 15 липня 2022 року № 215-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» оголошено догану головному економісту відділу економіки та планування ДП «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, що проявилося у відсутності на роботі без відома роботодавця 13 липня 2022 року у період часу з 08:09 год до 08:22 год, а також у період з 13:09 год до 14:40 год, що є порушенням пункту 5.1 розділу 5 «Робочий час і час відпочинку. Порядок їх використання Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Берегівське лісове господарство» (а. с. 14 т. 1).

27 січня 2022 року на загальних зборах трудового колективу ДП «Берегівське лісове господарство» схвалено Колективний договір ДП «Берегівське лісове господарство» на 2022-2025 роки, про що складено протокол № 1 зборів Первинної профспілкової організації ДП від 27 січня 2022 року.

Додатком № 14 до Колективного договору ДП «Берегівське лісове господарство» на 2022-2025 роки є Правила внутрішнього трудового розпорядку державного підприємства «Берегівське лісове господарство».

Згідно протоколу судового засідання від 13 липня 2022 року по справі № 297/377/18, в якому брав участь позивач як заявник, судове засідання з розгляду справи за заявою позивача про виправлення описки у виконавчому листі розпочато о 13:33 год та закінчено оголошенням ухвали о 13:55 год.

Згідно акту про відсутність на робочому місці від 13 липня 2022 року позивач був відсутній на робочому місці з 13:09 год до 14:40 год.

За текстом оспорюваного наказу від 15 липня 2022 року № 215-к, порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку проявилося у відсутності позивача на роботі 13 липня 2022 року без відома роботодавця, а не у відсутності позивача на роботі 13 липня 2022 року без поважних причин.

15 липня 2022 року тимчасовий виконувач обов`язків директора ДП «Берегівський лісгосп» ОСОБА_2 листом № 218 «Про надання пояснень» запропонував позивачу надати пояснення щодо факту відсутності його на робочому місці за адресою с. Яноші. вул. Головна, буд. 50а без повідомлення роботодавця 13 липня 2022 року в період часу з 08:09 год до 08:22 год та з 13:09 год до 14:40 год 15 липня 2022 року позивач відмовився від ознайомлення та отримання цього листа, про що складено акт від 15 липня 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У частині першій статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з статтею 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (стаття 57 КЗпП України).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Таким чином, працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю (стаття 140 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

У частині першій статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності (див. постанови Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 487/1491/21, від 24 липня 2024 року у справі № 752/10024/21).

Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку (див. постанову Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).

Відповідно до статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, не обумовлених трудовим договором, і про які працівник не був поінформований належним чином (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 343/1678/19 (провадження № 61-10738св20)).

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників (див. постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21, від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17 та ін.).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається судами попередніх інстанцій встановлено:

27 січня 2022 року на зборах трудового колективу ДП «Берегівське лісове господарство», на яких був присутній і позивач ОСОБА_1 , який приймав активну участь під час проведення зборів, було схвалено Колективний договір ДП «Берегівське лісове господарство» на 2022-2025 роки, про що складено протокол № 1 зборів Первинної профспілкової організації ДП «Берегівське лісове господарство» від 27 січня 2022 року. Додатком № 14 до Колективного договору є правила внутрішнього трудового розпорядку ДП «Берегівське лісове господарство».

Відповідно до п. 3.2 вказаних правил, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, дотримуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця.

Розділ 5 вказаних правил визначає робочий час і час відпочинку, та порядок їх використання. Так, пунктом 5.1 Правил встановлено п`ятиденний робочий тиждень з вихідними днями в суботу і неділю з розпорядком: початок роботи о 08:00 год, обідня перерва з 12:00 по 13:00 год, закінчення роботи о 17:00 год (з понеділка по п`ятницю).

До працівників, що порушують трудову дисципліну або не виконують свої обов`язки, які випливають із нормативно-правових актів у сфері праці, угод, колективного і трудового договору, може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення, як догана та звільнення (п. 8.1. Правил).

Згідно пунктів 8.2, 8.4 правил, притягнення до дисциплінарної відповідальності можливе за наявності вини працівника. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від працівника письмових пояснень.

Судами встановлено, що актом від 13 липня 2022 року, зафіксовано відсутність на робочому місці з 08:09 год до 08:22 год 13 липня 2022 року за адресою: с. Яноші, вул. Головна, 50а, головного економіста відділу планування та економіки ОСОБА_1 .

В цей же день, зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці і в період часу з 13:09 год до 14:40 год, що стверджується актом про відсутність на робочому місці від 13 липня 2022 року.

Листом тимчасового виконувача обов`язків директора ДП «Берегівський лісгосп» від 15 липня 2022 року № 218 ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення на ім`я керівника підприємства щодо його відсутності на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 без повідомлення роботодавця з 08:09 год до 08:22 год та з 13:09 год до 14:40 год 13 липня 2022 року.

ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та отримання цього листа, що підтверджується копією Акту про відмову від ознайомлення та отримання листа від 15 липня 2022 року «Про надання пояснень». Текст вказаного листа керівником ДП «Берегівський лісгосп» ОСОБА_2 у присутності останнього та зазначених в акті осіб було зачитано, а примірник такого залишено на робочому столі ОСОБА_1 , за яким в той момент останній і знаходився.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не заперечив, що був відсутній на робочому місці в період з 08:09 год до 08.22 год 13 липня 2022 року, так як разом зі своїми колегами відлучався на каву, при цьому тимчасового виконувача обов`язків директора ОСОБА_2 чи інших посадових осіб про це не попереджав.

Також ОСОБА_1 не заперечив, що був відсутній на робочому місці і в період із 13:09 год до 14:40 год 13 липня 2022 року, оскільки перебував у судовому засіданні Берегівського районного суду, яке закінчилось о 13:55 год шляхом проголошення ухвали, але не попереджав тимчасового виконувача обов`язківдиректора ОСОБА_2 про таке відлучення з роботи.

Тобто, відлучення ОСОБА_1 з місця роботи 13 липня 2022 року в робочий час відбулось без попередження та (або) дозволу безпосереднього керівника - тимчасового виконувача обов`язківдиректора ДП «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_2 чи іншої посадової особи, яка наділена правом приймати певні рішення щодо дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі з приводу відлучення працівника з робочого місця.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин та без попередження адміністрації підприємства, а тому суди дійшли до правильного висновку про законність винесеного щодо позивача наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Крім того, Верховний Суд бере до уваги ту обставину, що наказом

ДП «Берегівське лісове господарство» від 25 жовтня 2022 року № 256-к із ОСОБА_1 було знято дисциплінарне стягнення, яке він оскаржував.

Посилання в касаційній скарзі на те, що постанова Закарпатського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у справі №297/2470/22 ухвалена, у складі суду, який не встановлений законом, є необґрунтованими, оскільки склад суду було змінено не у зв`язку із задоволенням заявленого ОСОБА_1 відводу, у задоволенні якого ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року було відмовлено, а на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2025 року з тих підстав, що суддя Собослой Г. Г. перебував у відпустці.

Щодо постановлення окремої ухвали щодо судді Берегівського районного суду Закарпатської області Фейір О. О.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на грубе порушення норм матеріального і процесуального права суддею Берегівського районного суду Закарпатської області Фейір О. О. відповідно до статей 262, 420 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), просить постановити окрему ухвалу.

Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

При цьому вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд не встановив обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі, оскільки помилкове зазначення чи не зазначення суддею в судовому рішенні про можливість його оскарження, не є визначальним, тому що можливість і порядок оскарження ухвал суду встановлюється саме законом, і не є компетенцією судді.

Посилання особи, яка подала касаційну скаргу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 821/935/16, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 401/3301/17, від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18, від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17, від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17, від 29 червня 2022 року у справі № 569/22159/19, від 19 липня 2022 року у справі № 608/715/21, від 20 грудня 2024 року у справі № 317/4044/23 правильних висновків судів попередніх інстанцій в оскарженій частині не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками с апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).

Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду